Авторський вірш – Гефсиманський сад

ГЕФСИМАНСЬКИЙ САД

Сад Гефсиманський темна ніч вкриває,
Навколо тиша... Тільки вдалині
Молитва щира в небеса лунає, –
Там молиться Ісус на самоті...

Піт, наче кров, на землю все спадає,
Із неба Ангол сили додає,
А серце невимовний біль проймає,
І гірко й скорбно на душі стає...

Бо знає Він, що впереді чекає
Гора Голгофа, муки й розп'яття...
Отця в молитві Божий Син благає:
«Хай буде воля, Господи, Твоя!»

Навколо тиша... Ніч в саду царює,
Все спить спокійним, мирним, тихим сном...
Ніхто в цю ніч з Ісусом не пильнує,
Апостолів також здолав вже сон...

В хвилини горя Сам Ісус лишився,
Найближчі в час цей не допомогли,
В молитві з Ним ніхто з них не схилився,
З Ним пильнувати учні не змогли...

В житті земнім самотні залишитись
Можемо й ми в важкі часи страждань,
Та на коліна слід й тоді схилитись,
Допомогти Господь лиш зможе нам...

А Він дасть сили все в житті здолати,
Всі труднощі пройти поможе Він,
Від серця будем Бога прославляти
За милості й чуда в житті своїм.

Сад Гефсиманський темна ніч вкриває...
Навколо тиша... Вся природа спить...
В молитві Ісус Отця благає,
Молитва щира в небеса летить...