Самотня розмова.

Я би цей вірш назвала - Самотня розмова, бо є відчуття, що ці слова ніколи не почує той, до кого вона звертається.

Я так довго без тебе
що патиною вкрилися ручки мідних дверцят
не рухаюся
затерплість стегон гомілок п’ят
віддає уколами у тканини
так довго без тебе
години збиваються в днини
днини у тижні
тижні у місяці
ти тримав мене ніжно
колисав на одній руці
а тепер от в кімнаті цій
все німіє від пилу
я на силу розгледіла крупку оту снігову
що за вікнами віддано вкрила хвору траву
я так довго без тебе живу
що забула усі прикмети
кажуть день стає довшим
кажуть скоро впаде весна
я не знаю нічого крім губ у глибоких снах
бездоганних теплих
якими цілуєш мене ти
я не знаю нічого це може й на краще бо
всесвіт відає нащо ці прірви для нас обох
і якими незримими прядками тягне бог
у свої тенета
чую місяць стиглий дивиться з висоти
може час вже тобі прийти
14 / 01 / 20
#voloshka


Задонать: https://donatello.to/vidverta_rozmova

Підпишись:
instagram - ​⁠ https://www.instagram.com/vilijuice?i...

tik-tok - https://www.tiktok.com/@vilijuice_be_...