Моє покарання/Я програла — Анна Потій

Дві пісні до моєї книги "Академія Фейлім. Покарання для некроманта"

Моє покарання

Я тебе не чекав,
Ти до мене прийшла
Тихим шумом дощу, легким подихом вітру.
Жодну так не кохав,
Ти неначе стріла,
Пронизала наскрізь мою душу і тіло.
Ти змінила життя
Одним поглядом в очі,
Іскри в них танцювали скажений танок.
В них моє відбиття,
Наче хтось взяв й зурочив
І прокляв мою душу до самих кісток.

Горе, біда це прокляте кохання до тебе.
Ти моє покарання за всі ті гріхи,
Що накоїв в житті і кричати б "не треба!"
Але почуття вже ніяк не спинить.
Ти вже в серці моїм...
Міцно в серці моїм...

Я тебе не шукав,
Не хотів я кохання,
Бо мета в мене інша в цім клятім житті.
Та мене хтось прокляв
За усі ті діяння
І тепер я палаю в твоєму вогні.
Не страшуся я долі,
Ніщо не лякає,
Окрім втратити як навічно тебе.
Я хочу з тобою
В вогні тім згоряти
Й забути про біль, забути про все.

Горе, біда це прокляте кохання до тебе.
Ти моє покарання за всі ті гріхи,
Що накоїв в житті і кричати б "не треба!"
Але почуття вже ніяк не спинить.
Ти вже в серці моїм...
Міцно в серці моїм...

Я тебе відшукав,
Я впізнав твої очі
І тепер наші стежки зійшлися в одну.
Я навіки пропав,
Хтось точно зурочив,
Я програв усі битви, програв цю війну.
Але ти моя втіха,
Ти моє щастя
І я вже не бачу життя без тебе.
Прийшла моїм лихом,
Прийшла як нещастя,
Але ти змінила усього мене.

Горе, біда це прокляте кохання до тебе.
Ти моє покарання за всі ті гріхи,
Що накоїв в житті і кричати б "не треба!"
Але почуття вже ніяк не спинить.
Ти вже в серці моїм...
Міцно в серці моїм...


Я програла

Я програла тобі,
Я програла в кохання.
Я прокляла богів
За те кляте втручання.
Ти не мій ідеал,
Ти моє покарання.
Нащо ти нав'язав
Своє кляте кохання?
Я хотіла спокійно
Пережити цей шторм,
Але вітер закинув
Мене в страшний сон.
Зупинися, прокинься
Кричала собі.
Але тут опинилась
В обіймах твоїх.

Ти — мій сон.
Ти — мій біль.
Нема заборон
У серці моїм.
Ти — життя,
Мрія моя.
Правила в небуття,
Я буду твоя.

Я не знала кохання,
Всі для мене чужі.
Та раптове зізнання
Пробрало до душі.
Все життя я самотня.
Я так звикла, повір,
Не потрібно турботи,
Я не поранений звір.
Але серце тріпоче,
Коли бачу тебе,
Пригорнутися хочу,
Цілувати тебе.
Я не знала, що здатна
На такі почуття.
І тепер я не владна
Над своїм життям.

Ти — мій сон.
Ти — мій біль.
Нема заборон
У серці моїм.
Ти — життя,
Мрія моя.
Правила в небуття,
Я буду твоя.

Забирай моє серце,
Забирай мою душу.
Я з тобою до смерті
Залишитися мушу.
Я не хочу інакше,
Не потрібен ніхто
Тільки ти і назавше
Від землі до зірок.
Я програла цей бій,
Перемоги не треба.
Ти і так уже мій
Подарунок із неба.
Не кляну більш кохання,
Не кляну більш тебе.
Я твоє покарання
Й нагорода за все.

Ти — мій сон.
Ти — мій біль.
Нема заборон
У серці моїм.
Ти — життя,
Мрія моя.
Правила в небуття,
Я буду твоя.

Текст мій, голос і музика Suno.

Читати книгу: https://booknet.ua/reader/akademya-fe...