Столиця гончарства в 4G. Як в Опішні поєднують стародавній промисел та IT-технології

Близько 1 000 гончарних майстрів (кожен п'ятий житель селища) – такою була Опішня на Полтавщині в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Сьогодні традиції предків в Опішні продовжують всього з десяток майстрів. Щоб зберегти самобутній промисел, гончарна столиця України згортає на шлях інновацій.

Одна з місцевих байок говорить: для залучення покупців в старовину гончар перевертав макітру догори дригом і танцював на ній гопак. Краса, міцність і практичність - три кити, на яких століттями трималася знаменита опішнянська кераміка. Але до них у XXI-му додався четвертий – з приставкою "IT".

Незважаючи на архаїчність і складність виробництва, у сучасних гончарів є величезна перевага перед їхніми предками – щоб продати свої шедеври, вже не потрібно танцювати гопак і навіть стояти на ринку. Процес збуту кераміки максимально спростився з появою 4G.

Прогрес в маси несе Микола Різник, 35-річний голова Опішнянської ОТГ. Одна з його глобальних цілей – створення "Опішнянської артілі", яка б поєднала і гончарне виробництво, і навчання в академії, і промоцію, і продаж.

– Пам’ятаю часи, коли я займався бізнесом, і якою ще була комунікація, – розповідає він. – Листок А4 на дошці оголошень – “Продам. Куплю”. З появою 3G, а потім і 4G більше людей створюють акаунти в соцмережах. Зараз на дошках оголошень ви майже не побачити об’яв. Все в соцмережах та групах.

Ми хочемо, щоб наша продукція була на міжнародних майданчиках, на Amazon. Збираємо гончарів, пояснюємо: “Робити ми вміємо, але продавати треба вчитися. Продавати на автостанціях – це одне. А у всесвітній мережі – зовсім інше”.