Український воєнний художній фільм режисера Леоніда Бикова, знятий в Україні на Кіностудії ім. Олександра Довженка 1973 року. Кінокартина посідає 16-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Фільм вийшов у прокат 12 серпня 1974 року. До кінця року стрічку подивилося 44 мільйона 300 тисяч глядачів.
Цей фільм знятий, українцем з великим Серцем і любов'ю до життя, Леонідом Биковим, ще в далекому 1973 році. Хоча совєтська цензура довго не пропускала сценарій фільму, але сила духу Бикова перемогла - фільм було знято і "старики" ще й отримали першу премію на 7-му Всесоюзному кінофестивалі в Баку за головну роль.
Друга світова війна. Капітан Титаренко завжди набирав до своєї ескадрильї льотчиків, які окрім майстерності пілотів вміють добре співати. Всім його «старим» було не більше двадцяти, а поповненням їм слугували ще більш юні випускники льотних училищ прискореного випуску. Останніх Титаренко завжди намагався берегти від боїв, проте, коли ворог опинився на українській землі, відступати вже не було куди. І ось по знайомій всім команді «в бій ідуть одні старі» до літаків рушають і колишні «жовторотики», які крім першого кохання, першого братерства тепер мають відчути присмак бою та гіркоту втрати.
Культовий фільм на всі часи. Погляд на війну на прикладі однієї ескадрильї. На війні, все як на війні - якщо виліт, то бойовий, якщо кохання, - то до смерті, якщо дружба, - то до труни, а найкращий подарунок – життя. І якщо є можливість зберегти життя молодим, тоді в бій ідуть лише «старі».
Творча группа:
Режисер-постановник: Леонід Биков
Сценаристи: Леонід Биков, Олександр Сацький, Євген Онопрієнко
Оператор-постановник: Володимир Войтенко
Художник-постановник: Георгій Прокопець
Композитори: Віктор Шевченко, Анатолій Новіков (автор музики до пісні «Смуглянка»)
У ролях:
Леонід Биков — Олексій Титаренко («Маестро»)
Сергій Підгорний — Віктор Щедронов («Смуґлянка»)
Сергій Іванов — Олександров («Коник»)
Євгенія Симонова — Маша
Ольга Матешко — Зоя
Олексій Смірнов — Макарич
Рустам Сагдуллаєв — «Ромео»
5 років Леонід Биков пробивав дорогу для сценарію «В бій ідуть тільки «старики», ідею зарізали на всіх рівнях, говорили – це не серйозно, які можуть бути пісні на війні?
Проте, сьогодні важко уявити фільм без музики. "Візитною карткою" фільму є пісня "Смуглянка". Леонід Биков розповідав Володимиру Талашку, що цю пісню він хотів включити у фільм із самого дитинства. Будучи підлітком, Биков з друзями катався на підніжках теплушок, що проходять. В одному з таких вагонів він побачив льотчика, піхотинця та артилериста, які їхали з фронту через Донбас і співали «Смуглянку». «І на той момент я вирішив, що, якщо зніматиму кіно про льотчиків, вона там обов'язково звучатиме», — говорив Биков. На початку фільму «Смуглянка» звучить у виконанні співака Мурада Садикова.
Також у фільмі звучать пісні «Вечірній дзвін», «Ніч яка місячна» (у виконанні Миколи Кондратюка), «Ех, дороги…», «За того хлопця» (у виконанні Лева Лещенка), «У землянці» та мелодія танго «Втомлене сонце». Деякі пісні, які виконують персонажі в кадрі, співають самі актори. Пісня "За того хлопця" (слова Роберта Рождественського, музика Марка Фрадкіна) була спеціально написана і вже до цього звучала в художньому фільмі "Хвилина мовчання" (Кіностудія імені Горького, 1971). Проте, у фільмі «У бій ідуть одні „старі“» вона виконується знову.
Згідно з листом виконувача обов'язків директора кіностудії ім. О. Довженка Гліба Шандибіна Голові Держкіно УРСР Василю Большаку від 24 вересня 1973 року, Шандибін просив дозволу не створювати український дубляж фільму, хоча за тодішнім правилом фільми, зняті в союзній республіці, повинні були мати дві повноцінні мовні версії — російською та мовою республіки. У власному поясненні — чому цього не слід робити, Шандибін мотивував це тим що «всі персонажі спілкуються російською мовою, мовою, яка є звичною, загальнозрозумілою та узаконеною мовою нашої Радянської Армії. (…) Дубляж фільму українською, в даному разі просто неможливий, оскільки дубляж зруйнував би драматургію; і найголовніше — зникне дуже важлива для фільму тема інтернаціоналізації. Просимо вашого дозволу здати фільм тою мовою, якою він знімався без дублювання українською мовою».
Культовість картини – у її незвичайності. Якщо більшість радянських фільмів про Другу світову війну просякнута пропагандою і напхана надуманими міфами, то цей претендував на звання такого, який заснований на реальних подіях.
Фільм можна переглядати і переглядати, але загляньте в очі Бикову і акторам, загляньте у цей прекрасний світ і послухайте чудову українську пісню "Ніч яка місячна..". Бо саме завдяки пісні в бою виростають крила і воїн стає не вразливий. А фільм саме про льотчиків і їхні крила.
Информация по комментариям в разработке