Ідея цієї симфонічної поеми народилась у мені, коли я читав про ірландську міфологію. Там я вичитав про слово «туат», що означає «плем’я» взагалі і місце, яке це плем’я населяє. Це ж слово відіслало мене до Туата Де Дананн, тобто до народу богині Данни – прекрасних, можна сказати, «ельфів Толкіна». Туат богині Данни – четверте плем’я, що прийшло до Ірландії, воно було найпрекраснішим, найсміливішим і наймудрішим (відсилаю до полотна «Вершники сіди» Дж.Дункана; воно / вони – справді красиве / красиві). З часом поступу ірландської міфології ці боги стали асоціюватись із сідами – хтонічними духами, тобто духами землі.
Саме прекрасність цих створінь надихнула мене оповісти світанок у їхньому краї, оповісти його звуками. Задля того я обрав дві центральні лейтгармонії: Т5/3 та s2, тобто звичайну мажорну тоніку та дисонантну мінорну субдомінанту. Так позасвідомо склалось, що мінорна субдомінанта асоціативно відсилає мене до туманного осіннього світанку. Окрім того, в самій поемі можна почути забави цих напівбогів, їхній кінний гін – особливо у пентатонічних переливах флейти-пікколо та арфи й фортепіано. Також у ній звучить і велич, яку я доручив валторнам та віолончелям, і дитячість (як безпосередня здатність до щастя), яка прослуховується у партіях кларнетів, гобоїв та фаготів, і пристрасне щастя, яке чути у секвенціях перших та других скрипок.
Оркестровий склад: флейта-пікколо, 2 флейти, 2 гобоя, 2 кларнета (сі-бемоль), 2 фагота, 4 валторни (фа), арфа, фортепіано, литаври, тарілки, струнний квінтет.
Сподіваюсь, що Вам сподобалась ця музика! Підписуйтесь, залишайте лайки та коментуйте!
The inspiration for this symphonic poem emerged from my exploration of Irish mythology. I encountered the word "Tuatha," signifying both a tribe and the land it inhabits. This led me to the Tuatha De Danann, the people of the goddess Danu, often likened to Tolkien's elves for their beauty and grace. As the fourth tribe to arrive in Ireland, the Tuatha De Danann were renowned for their beauty, courage, and wisdom, as depicted in J. Duncan's painting "The Riders of Sidhe." Over time, these deities became associated with the Sidhe, chthonic spirits connected to the earth.
Captivated by the beauty of these beings, I sought to musically depict the dawn in their realm. To achieve this, I selected two central leitmotifs: a major tonic (T5/3) and a dissonant minor subdominant (s2). The minor subdominant, I found, evoked the imagery of a misty autumn dawn. Throughout the composition, one can hear the playful nature of these demigods, especially in the pentatonic melodies of the piccolo flute, harp, and piano, which evoke images of equestrian races. The grandeur of the scene is conveyed through the horns and cellos, while the childlike joy and passionate happiness are expressed in the woodwind and string sections, respectively.
The orchestra comprises a piccolo flute, two flutes, two oboes, two clarinets in B-flat, two bassoons, four horns in F, harp, piano, timpani, cymbals, and a string quintet. I hope you enjoy this musical journey. Please subscribe, like, and comment!
Информация по комментариям в разработке