«Війна. Житомирщина»: як виглядають села на Житомирщині після російської окупації

Села Грезля і Радча — одними із перших на Житомирщині опинилося в російській окупації.
Зараз тут залишилось декілька літніх людей. Багато будинків, де до вторгнення росії жили родини, стоять з вибитими дверима і вікнами. Хати постраждали не тільки від вибухів, але й від орків-мародерів.
На одному з подвір’їв класичний пейзаж: вирваний унітаз, вкрадений блендер і м’яка іграшка — типовий набір російського загарбника.
Люди, які нам зустрічаються, розповідають історії, як на їхнє тихе і мирне село зненацька напали росіяни.
Мешканка Радчі Тетяна пригадує перший день окупації: «О 4 годині дало нам сюди. Почали гаражі горіти, лісгосп. Ми бачимо вогні — то гради були. А там машини їдуть, їдуть, їдуть. Ми в погріб заховалися до дочки. Кажу: «давай поїдемо в Народичі, - ще не доходило, - в Народичах візьмемо бензин і копійку якусь знімемо». Ми поїхали в Народичі. Приїхали, а там наші люди стоять машинами. Нам ще не доходить, ми вистояли чергу, купили 30 літрів бензину, зняли пенсію. Всі стоять, а ми назад повернулися. Як ми приїжджаємо, а тут у лісництві стоять військові. Ми ж думали, що це наші. Як ми на перехрестя приїжджаємо — дві машини горять, третя міліцейська, розкидане все. По трасі машини горять, а ми їдемо. Вдома тільки усвідомили, що ми попали, що вони туди від’їхали, що всіх людей розстрілювали і нас би застрелили, але ми проїхали. І все, нас тут в 10 годин окупували і все: більше виходу не було».
Через декілька днів, проведених в окупованому селі, коли поруч палали розбомблені будинки, Тетяна з чоловіком і сусідками таки вирішили втікати.
«Ми кинули все: машину, трактор, господарство. Ми йшли пішки. Сьогодні вже міни, ми б не пішли, а тоді взули галоші, вділи куфайки, чоловік взяв сокиру і ми пішли», - згадує Тетяна.
Пішки вони йшли дві доби і ночували в лісі, доки дісталися до села Залісся. Після того, як 4 квітня Радчу зачистили від окупантів Тетяна знову повернулася. Її будинок зазнав ушкоджень, але встояв. Корова, свині і кури — загинули.
«Купили з чоловіком тут будинок, хотіли спокійно жити на пенсії», — зітхає інша Тетяна з цього ж села. Орки не зважали, що тут живуть мирні люди — нищили і палили все, що траплялося у них на шляху. Сама жінка дивом вціліла, переживши бомбардування села.
Не зважаючи на те, що бойові дії тривають і небезпека повторного наступу з білорусі лишається, місцеві повертаються додому, а на запитання про подальші плани обережно відповідають: «Поки будемо тут».

#війна #війнавукраїні #нівійні #nowar #standwithukraine #saveukraine #stoprussia #stoprussianaggresion #війна_житомирщина #zhytomyr #zhitomir

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів

Ми розповідаємо про злочини російських окупантів проти населення у Житомирській області.

Підписуйтесь і слідкуйте за проєктом "Війна. Житомирщина" тут:
📌Telegram: https://t.me/ztwar
📌Facebook:   / ztwar  
📌Instagram:   / war_zhytomyr_region  
📌YouTube:    • Мешканці села Вільшанка Житомрської о...  

#війна #війнавукраїні #нівійні #nowar #standwithukraine #saveukraine #stoprussia #stoprussianaggresion #війна_житомирщина #zhytomyr #zhitomir