Повія (1961) | Драма

Художній фільм-драма 1961 року за мотивами однойменного роману Панаса Мирного «Повія» (1883 рік). Режисер: Іван Кавалерідзе. Четверта велика роль Людмили Гурченко після фільму «Карнавальна ніч». Фільм знятий на чорно-білу плівку.

Розповідь про трагічну долю української селянської дівчини Христини (Людмила Гурченко). Її батько, повертаючись з міста, куди ходив дістати грошей, щоб заплатити податки, замерзає по дорозі (стоїть зима). Христина ж полюбилася синові місцевого багатія. Лицемірством і обманом випровадив багач Христину з села, і віддав у найми своєму приятелеві купцеві Загнибіді, що живе в місті. Той, захопившись Христиною, вбиває свою дружину, а дівчину, сунувши п'ятдесят карбованців за мовчання, відправляє назад у село. Незабаром Христину звинувачують у співучасті у вбивстві. Хоча її вину й не було доведено, але всі спроби влаштуватися на роботу були марні.
Тим часом помирає її мати. Незабаром на ринку Христина зустрічає свою землячку, Марину, яка почала працювати в місті за наймом ще раніше. Там — на цьому ж ринку — Христину наймає покоївкою Антон Петрович Рубець. У будинку нового господаря вона закохується в квартиранта, який її спокушає. Заставши Христю, яка виходить вночі з кімнати квартиранта, господиня, що теж була коханкою квартиранта, з ганьбою виганяє Христину з дому, а квартирант при цьому абсолютно байдужий до долі Христини. Після цього про ганьбу Христини дізнається все місто, і вона не може отримати роботу в жодному будинку. Притулком нещасної жінки стала кав'ярня «Шантан», де спустошена й позбавлена сенсу в житті, Христина, разом з такою ж знедоленою подругою Мариною, розважала ситу, байдужу до її долі публіку. Один з відвідувачів кафе умовляє її поїхати до нього в маєток, де Христина й живе цілком щасливо деякий час, поки «тато» не запропонував їй переспати з генералом, який може посприяти у судовій справі проти цього поміщика. Обурена й розгнівана Христя тікає від нього, не взявши нічого з його дарунків.
Під кінець Христя бродить по місту в п'яному тумані. Зустрівши подругу Марину, яка затягує її в шинок, вирішує йти додому в село. Христя вже не в собі: нещастя і жорстокість людей підірвали її психічне здоров'я. На дворі — зима. Христя доходить до свого села вночі. Мете хуртовина. Вона стукає в одну з хат, просить впустити переночувати, не дати замерзнути на вулиці. Це хата того самого багатія, який з самого початку обманом спровадив її в наймички. Христю не впускають, і вона замерзає насмерть.

Знімальна група
Сценарій: Надія Капельгородська
Режисер-постановник: Іван Кавалерідзе
Оператор-постановник: Володимир Войтенко
Художник-постановник: Микола Рєзник
Режисери: М. Афанасьєва, Л. Ляшенко, М. Мащенко
Композитор: Борис Лятошинський

У ролях:
Людмила Гурченко — Христина
Маргарита Гладунко — Марина, односельчанка Христі, що живе в місті
Микола Козленко — Лука Федорович Довбня; скрипаль-п'яниця, закоханий у Марину
Василь Векшин — Григорій Петрович Проценко, квартирант других господарів Христини в місті
Микола Пішванов — Грицько Супруженко
Павло Шкрьоба — Колесник
Степан Шкурат — Кирило, слуга в маєтку Колесника
Георгій Бабенко — Антон Петрович Рубець другий господар Христі
Н. Маркіна — Пистина Іванівна друга господиня Христі, дружина Рубця
Олександр Гумбург — Книш
Петро Міхневич — Петро Лукич Загнибіда, колишній сільський писар, живе в місті, займається комерцією
Віра Родіонова — Пріська
Ганна Ніколаєва — Марія Іванівна, куховарка-прислуга других господарів Христі
Леонід Данчишин — Федір, коханий Христі в селі, син заможного селянина
Людмила Татьянчук — Горпина

Багато сцен цього фільму було відзнято в Умані.
До речі, ця психологічна драма – остання робота відомого українського режисера Івана Кавалерідзе.