Українська міфологія, як в дохристиянські часи, так і після них, була сповнена найдивовижнішими легендами, казками та міфами. Надзвичайні істоти, за переказами предків, населяли кожен куточок рідної землі: від будинку до озера, від лісу до болота – все було сповнено добрими чи злими потойбічними силами.
Вій — мабуть найпопулярніший персонаж української міфології. Про нього ходили легенди, про нього писали книги, про нього знімали кіно. І не дарма, адже від розповідей про нього дійсно йдуть мурашки по тілу.
Вія описували як потворну істоту з величезними очима, густими бровами, довгими віями та важкими повіками. Сам він був не в силах розплющити очі, тож йому з цим допомагали два силача. Але коли все ж його очі піднімались, то погляд ставав вбивчим для всього, що опиниться на його шляху: гинули люди, знищувались цілі села та міста.
Водяник — істота, котра існувала у міфах багатьох народів, як уособлення нечистої сили. За українською ж легендою, Водяник походить від самого чорта.
Проте демонологічних рис Водяник набув вже у християнський період. У язичників він радше був духом, що оберігає спокій річки. А задобрювання їх – це звичайнісінька традиція приносити пожертвування божествам у знак вдячності.
Водяник – володар всіх водоймищ, був старший над усіма русалками, опікувався життям усіх мешканців водоймищ. Та попри його турботливість, злити його все ж не слід, адже за легендою, саме він, розізлившись, міг зруйнувати млин, підняти річку та затопити село, або втопити людину.
Вовкулака — це популярна фантастична істота з української міфології. Не можна сказати, що вовкулака асоціювався з абсолютним злом, адже він був «перевертнем», тобто людиною, яка перетворилась у вовка.
Лісовик
Дух лісу, випасає лісову худобу (оленів, козуль, ведмедів..., допомагає тим, хто шанує й береже ліс, не шкодить лісовим мешканцям, поважає духів, частує їх гостинцями. Лісовики з'являються в образі старого діда в зеленому одязі, але можуть перекидатися: якщо ліс високий, той вони заввишки як дерева, а якщо низький, то вони як трава. Дуже любить жартувати: може заплутати та завести людину далеко в ліс, проте не завдавши шкоди.
Мавки — міфічні істоти жіночої статі, що уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. Також побутувало повір’я, що мавки — це вкрадені нечистими силами діти. Такі образи як мавки, німфи, русалки, нявки – існували як в легендах інших народів, так і в українських. За легендами, вони виглядають як надзвичайно гарні молоді дівчата, котрі залишають після себе сліди босих дитячих ніжок. Полюють мавки на привабливих молодих хлопців, а хто піде за ними – заблукає і ніколи не знайде дороги додому.
Русалки
Про вигляд цієї істоти, походження, здібності та відношення до людини досі сперечаються. Загалом русалки – це духи померлих жінок і дівчат, які з'являються влітку в полях, лісах, біля річок.
За переказами, русалки мають вигляд тіней людей, ходять голі або не відрізняють зовнішньо від людей. А в деяких повір'ях русалка може набути подоби тварини – щура, птаха, корови та інших.
Блуд — за легендою, це злий дух, якого Бог скинув із неба за злі діяння. Тепер він блукає по світу і чіпляється за кожного, хто випадково до нього доторкнеться.
Доля — образ вітчизняної міфології, який у народних повір’ях асоціювався зі щастям. Доля описувалась у образі молодої, гарної дівчини, або ж доброї бабусі, в тому разі, якщо вона щаслива. Якщо ж нещасна, то це була жебрачка в рваному та брудному одязі.
Песиголовці — це люди-велетні, одні із найжорстокіших істот в українській міфології. Вони, немов вампіри, пили людську кров. Виглядали ці велетні страшно: рослі, з шкірою ведмедя, одним оком посередині та одним рогом. За деякими легендами також мають одну руку та одну ногу і пересуваються по-двоє, тримаючись одне за одного. Переважно мають собакч голову, що і спричинило таку назву істоти.
Чугайстер — надприродний образ в українській демонології. У легендах та міфах Чугайстер зустрічається у вигляді високого «лісового чоловіка», покритого довгим волоссям та вбраного у білий одяг. За своїм походжнням та описом нагадує лісовика. Хоча це не потойбічна істота, а зачаклований злими відьмами чоловік, котрий блукає лісом. Там він шукає лісовий нявок і їсть їх. Проте до людей Чугайстер ставиться вкрай обачливо і шкоди їм не завдає. Навпаки, як зустріне людину, то поспілкується, побажає гарної дороги та відпустить неушкодженим.
Домовик
Це персонаж слов'янської міфології, дух або хатнє божество, що живе в хаті та піклується про неї та її мешканців, або навпаки – шкодить їм.
За повір'ям, він уявлявся невидимим, або видимим лише господарям хати чи тим людям, що добре до нього ставляться. Його також описують як невелику тінь, або у вигляді людини. Інші відомі перекази говорять, що домовик мав вигляд дещо безформної й волохатої істоти.
Информация по комментариям в разработке