Имам Алимсултанов — Украина, спасибо тебе!

Текст:

Украина, спасибо тебе в этой неравной борьбе,
За слово, за братство в Чечне в этой жестокой войне,
За слово, за братство в Чечне в этой жестокой войне.

Отец мой в изгнанье, когда то был принят малюткой в Чечне,
Мать-чеченка его приютила, вскормила-взрастила в семье,
Мать-чеченка его приютила, вскормила-взрастила в семье.

Это было тогда, в том 30-ом, свела нас судьба и тогда
Голод разруха кругом - украинцев Чечня приняла,
Голод разруха кругом - украинцев Чечня приняла...

В те трудные годы кусок делили на всех пополам,
Сроднили невзгоды оков память к суровым годам,
Сроднили невзгоды оков память к суровым годам.

Память ребятам УНСО погибшим в чеченской войне,
Слава тебе, наш Сашко, Тараса Бульбы сыновья,
Слава тебе, наш Сашко, Тараса Бульбы сыновья...

Украинец - отец мой, не знал я, вскормлённый Чечнею сын,
Украинец=Чеченец сегодня Чеченец=Украинец един,
Украинец=Чеченец сегодня Чеченец=Украинец един.

Так вот и жить мы должны, ведь дети мы этой земли,
От Адама и Евы все мы - от плоти одной рождены,
От Адама и Евы все мы - от плоти одной рождены.



Імам Алімсултанов (чеч. Имам Алим Султан 1957, Киргизстан — 1996, Одеса) — чеченський співак, автор і виконавець пісень-балад.



Чеченець-аккинець, представник схiдного крила чеченців. Народився в 1957 році в Киргизії, однорічною дитиною повернувся на батьківщину. Закінчив школу в Грозному. Учився в політехнічному інституті в Ростові. За професією — інженер-меліоратор.

Музикою почав займатися із середини 1980-х рр., вивчав іллі — традиційний жанр чеченського фольклору, основні складові якого — музичні речитативи, легенди, перекази, сказання про героїв у супроводі триструнного інструмента пондура. Але замість триструнного пондура Імам виконував сучасні іллі в супроводі гітари, перекладаючи на музику народні сказання та вірші, що полюбилися йому. Крім власних текстів, він писав пісні на вірші Умара Яричева, Муси Гешаєва й ін. відомих чеченських поетів. Перші записи Імама Алімсултанова — касетні магнітоальбоми — з'явилися на початку 1990-х років. Пісні Імама на відміну від іншого популярного чеченського барда Тимура Муцураєва більш наближені до традиційної чеченської музики. Найпопулярнішими є пісні чеченською мовою з альбому «Прапор Газавату»: «Гімн Чечні», «Дагестан», «Газават», «Далека Батьківщина» й «Прапор Газавату».

З початком російсько-чеченської війни в грудні 1994 року Імам Алімсултанов виступав перед бійцями чеченського опору, потім відправився супроводжувати поранених бійців у Туреччину. У Стамбулі він давав безліч концертів, збирав гроші на лікування поранених. Після повернення в Чечню при його сприянні були звільнені 25 українських будівельників з Одеси, узятих заручниками. Коли він після того із трьома друзями зі своєї артистичної групи зібрався їхати в Стамбул через Москву й Одесу, мер Одеси Едуард Гурвіц надав для Імама зал музичного театру, де з успіхом пройшли п'ять концертів.

10 листопада (за іншими даними 8 листопада) 1996 року ввечері в будинок, де зупинився співак і його група, увірвалися троє в міліцейській формі, розстрілявши впритул Імама й двох його товаришів, але залишився один свідок, що був у ванній. Це вбивство залишилося нерозкритим. За версією українських правоохоронних органів убивство не має політичного підґрунтя і є «розбираннями» між різними угрупованнями. Чеченські спецслужби провели власне розслідування цього вбивства. За їх версією в ньому замішані спецслужби Росії...


Імам Алімсултанов був похований неподалік від Хасав'юрта. На честь його була названа одна з вулиць на його батьківщині у місті Хасав'юрт (Дагестан).

Олександр Іванович Музичко, відомий також як Сашко Білий (нар. 19.09.1962, Кізел, Пермська обл. — пом. 24.03.2014, Бармаки) — український націоналіст, військовик, учасник організацій СНУМ, УНА, УНСО. Координатор Правого сектора на заході України.

Народився 19 вересня 1962 року у місті Кізелі Пермської області Російської РФСР в українсько-білоруській родині репресованих Івана Дмитровича й Олени Павлівни Музичків. Предки Музичка воювали в Армії УНР. Брат діда Олександра Музичка воював в УПА. Три дядьки Олександра Музичка воювали в УПА і загинули від репресій.

Освіта Олександра Музичка середня спеціальна. У 1981–1983 роках проходив строкову військову службу у військах ППО вч 33115с в Тбілісі.

Після проголошення незалежності України отримав українське громадянство. Створив у Рівному першу націоналістичну організацію СНУМ, згодом став членом Української національної асамблеї, а після подій ГКЧП — загонів УНСО на Рівненщині.

У 1994 році, під час першої чеченської війни, командував загоном УНА-УНСО «Вікінг», який воював у складі підрозділу польового командира Шаміля Басаєва,був особистим охоронцем президента Ічкерії Джохара Дудаєва Під час першої чеченської війни отримав позивні «Білий» і «Консул».

Після загибелі Дудаєва Олександр Музичко повернувся до України. Неодноразово був обвинуваченим за кримінальними статтями. У січні 2003р. Рівненський міський суд засудив Музичка до 3,5 р. ув'язнення...