Сонце і Крила
Він не дивився вгору нишком, з ласки,
Йому було затісно на землі.
Він прагнув розірвати сірі маски,
Що небо огортали ув імлі.
Лишивши ліс і тіні прохолодні,
Він розпластав два крила, як вітрила,
Щоб там, у золотій безповоротні,
Його вогненна сповідь освятила.
Лети, мій птаху, в серце сподівання,
Де сонце п’є небесну глибину.
Нехай цей злет — і перший, і останній —
Твою розбудить вічну таїну.
Хай плавиться і пір’я, і зажура
У тім святім, безжальнім кришталі,
Ти — спалах світла, ти — сама натура,
Що вирвалась із пут своєї долі.
Він відчував, як простір розпечений
Вже обпікає груди і чоло,
Та дух його, нарешті розкріпачений,
Не знав, що таке втома або зло.
Ще мить одна — і він торкнеться дива,
Стане частиною зпвітного вогню,
І смерть його, велична та щаслива,
Осяє світові буденную стерню.
Лети, мій птаху, в серце сподівання,
Де сонце п’є небесну глибину.
Нехай цей злет — і перший, і останній —
Твою розбудить вічну таїну.
Хай плавиться і пір’я, і зажура
У тім святім, безжальнім кришталі,
Ти — спалах світла, ти — сама натура,
Що вирвалась із пут своєї долі.
Затихне небо... Впаде попіл тихий,
Мов білий сніг на трави молоді.
Хтось скаже: «Божевілля».
Інші: «Втіха».
А сонце знову вийде по воді...
#alionaalaia_poetry 💋
#новапісня #пісніукраїнською #пісняпрокрила #medieval #rockballad #українськамузика #новамузика
Music generated by Suno AI
Информация по комментариям в разработке