‘Мене вбивали. Але не вбили’, — жінка, яка бачила авіаудар по Драмтеатру в Маріуполі

У день запису цього інтерв'ю минуло рівно 8 років з того дня, коли Людмила Соколовська разом із лабрадором на ім'я Бест вимушено залишила рідний Донецьк. У 2022 році вона вже змушена була тікати з Маріуполя, де її домівку в центрі міста було знищено вже наступного дня після від'їзду Людмили. Напередодні вона на власні очі бачила атаку на Драматичний театр, де переховувалися від війни люди з усього міста.

Над інтерв'ю працювали Денис Волоха та Володимир Носков. Рубрика "Голоси війни".

Текстова версія з ілюстраціями: https://khpg.org/1608811152

Таймкоди:
00:00 | Початок. Бест – лабрадор-переселенець
00:57 | Про Драмтеатр до війни та політичні настрої маріупольців
02:52 | "24 лютого. Хмарно. На дощ збирається погода. Вибухи": як почалася повномасштабна війна в Маріуполі
07:21 | Про зелений коридор, зникнення мобільного зв'язку та обстріли
12:20 | "Ковдри, подушки, діти, собаки": евакуація маріупольців
14:47 | "У всіх страх в очах. Якесь передчуття. Дуже небезпечно": про бомбардування Драмтеатру
21:28 | "Тут нікого немає, нічого не відбувається, а вони все літають та кидають, кидають, кидають...": про обстріли та бомбардування будинків
24:08 | Про те, як родина Людмили виїжджала з Маріуполя, врятувавши два десятки людей
33:00 | Про російських військових та трибунал
35:44 | Яким ви бачите своє майбутнє?

Підтримати Харківську правозахисну групу фінансово: https://donate.khpg.org
ХПГ у фейбуці:   / khpgorg  
Instagram:   / khpgorg  
ХПГ у твітері:   / khpg  
Наш сайт: https://khpg.org