Скачать или смотреть Конотопська відьма: Ніч, коли згинула орда | The Konotop Witch: The Night the Horde Perished

У туманну ніч, коли з лісу насувається ворожа орда, Конотоп не спить.
Стара земля пам’ятає кров предків, а відьма стає останнім щитом між світлом і пітьмою.

«Відьма Конотопа» — це темна фольклорна балада, натхненна українською міфологією, слов’янським фентезі та образом сакрального захисту рідної землі.
Барабани гримлять, коло креслиться в ночі, а нечисть згорає у вогні давніх заклять.

Це пісня про спротив, пам’ять і силу пісні, що не дає темряві переступити межу.
---------------------------------------------------------------------
Video generator - https://pro.klingai.com/h5-app/invita...
---------------------------------------------------------------------
On a fog-laden night, when a hostile horde advances from the forest, Konotop does not sleep.
The ancient land remembers the blood of its ancestors, and the witch becomes the final shield between light and darkness.

“The Witch of Konotop” is a dark folk ballad inspired by Ukrainian mythology, Slavic fantasy, and the image of sacred protection of one’s native land.
Drums thunder, a ritual circle is drawn in the night, and unclean forces burn in the fire of ancient spells.

This is a song about resistance, memory, and the power of song that does not allow darkness to cross the line.

If you want, I can make a more cinematic, lyrical, or heavier metal-leaning version for a description or narration.


Текст:
Настала зима та пришла біда
З лісу поперла ворожа орда

У тумані над містом, де шепче земля,
Конотоп спить, та не спить вона.
Де сиві зорі ховають старі імена,
Там відьма стоїть, як жива стіна.

Вона знає зло, що старіше за час,
Кров землі та кістки предків за нас.
Б’є барабан, мов грім із небес,
Щоб нечисть тікала — і ніч замовкала

Ворожі тіні блукають вночі
Та смерть вже читає їх слід на землі
Де відьма коло накреслить вночі,
Там орки горять наче в печі

Йшли вони з тіні, з холодом злим,
З Залізним наказом і страхом пустим.
Та ґрунт під ногами їх попелом став,
Там відьмин шепіт їм долю зламав.

І доки барабани гудуть у ночі,
Стоїть Конотоп, мов вогонь у свічі.
Поки пісня жива і серце гуде,
Ніщо нечисте сюди не прийде.

Сонце місяць проганяє
Вітер попіл розвіває