Від ворогів до друзів? Майбутнє відносин США та Китаю
❗️Терміновий збір на РЕБ для бійців зі 102-ї бригади ТРО:
📩 https://www.privat24.ua/send/cvw0q
Номер картки конверта
5168752106173993
Оберіть зручний спосіб підтримки проєкта 💰:
💸 https://uadd.me/GTBT_UA
Стратегічне суперництво на міжнародній арені не триває вічно. Зрештою, воно просто закінчується. Настає день, коли вічні суперники перестають нав'язливо шукати способи знищення один одного і зосереджуються на інших сферах. Це відбувається з різних причин - змінився баланс сил у регіоні чи світі. Може статися неочікуваний технологічний прорив. Може зруйнуватися внутрішня модель управління, або це може статися в результаті війни: кінетичної між супротивниками або такої, в якій бере участь лише один із суперників. Нарешті, це могло статися в результаті досягнення одним із суперників усвідомленої мети, яка не обов'язково передбачає повне знищення існуючого ворога.
У 1805 році Британія і Франція запекло боролися за домінування в Європі. На противагу цьому, лише через три десятиліття вони спільно боролися проти російського імперіалізму в Кримських війнах, поклавши початок геополітичному партнерству, яке пережило криваве 20-те століття і продовжується донині. Так само США і Японія провели одну з найпотужніших військово-морських кампаній в історії під час Другої світової війни, щоб за короткий час стати одними з найближчих союзників.
Тим часом, сприйняття нинішнього великого глобального суперництва між домінуючою світовою державою, Сполученими Штатами Америки, і новим претендентом, Китайською Народною Республікою, наводить на думку про майже нескінченний конфлікт, перманентний стан холодної війни, в якому світ буде розділений на ворожі табори, що перебувають у хронічній конкуренції. Як імперії Океанії, Євразії та Східної Азії, що з ненавистю дивляться одна на одну в книзі Джорджа Орвелла «1984». Але... емпіричні дані суперечать цій думці.
У книзі «Як закінчується суперництво» автори Карен Раслер, Вільям Томпсон і Суміт Гангулі демонструють, що з 1816 року з усіх суперництв великих держав лише три тривали більше століття. В середньому вони закінчувалися через 60 років. Застосовуючи цю статистику до китайсько-американського протистояння, ми повинні спочатку визначити момент, який ми беремо за початок суперництва. Якщо ми візьмемо 1921 рік - тобто заснування Комуністичної партії Китаю - або 1949 рік - заснування Китайської Народної Республіки - ми вже давно пройшли середню тривалість суперництва, що статистично означало б, що воно знаходиться в кінці свого існування. Однак, беручи до уваги період Ніксона і подальше економічне послаблення у відносинах між Вашингтоном і Пекіном, таке припущення було б необґрунтованим.
Реально, 2001 рік - тобто вступ Китаю до Світової організації торгівлі, або 2008 рік - тобто економічна криза, що ознаменувала кінець ери гіперглобалізації, краще свідчать про початок стратегічного суперництва. Це означає, що ми вже пройшли ¼ періоду суперництва, або навіть наближаємося до його середини. Ця досить неінтуїтивна думка зовсім не схожа на «перманентний стан війни», який часто пророкують нам у найближчі десятиліття чи навіть століття.
Однак суперництво, безумовно, не закінчиться в одному випадку - коли ми не знаємо, чим буде характеризуватися його кінець. У такому варіанті воно може затягнутися на невизначений термін. Думок стільки ж, скільки і тих, хто їх формує. Більш агресивне «яструбине» крило обирає класичну форму гри «переможець отримує все», тоді як врівноважений « совиний табір» намагається довести, що, обравши стратегію конкуренції з елементами кооперації, обидві держави краще слугуватимуть своїм національним інтересам. Яструби чи сови? Хто правий і як обидві сторони визначають потенційний кінець китайсько-американського стратегічного суперництва, яке, безумовно, не буде тривати нескінченно довго. Ласкаво просимо до Доповіді двадцятих.
Відео озвучено студією RadioSound - https://www.rspro.studio
Информация по комментариям в разработке