Ірина Фаріон про взаємини П. Куліша та Ганни Барвінок | Велич особистості | серпень '15

Ганна Барвінок (насправді — Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш; 5 травня 1828 — 6 липня 1911) — українська письменниця. Ще один псевдонім — А. Нечуй-Вітер. Дружина Пантелеймона Куліша, сестра Василя та Миколи Білозерських.

Олександра Білозерська — сестра українського громадського та літературного діяча, журналіста Василя Білозерського, українського фольклориста й етнографа Миколи Білозерського, а сестра Люба була коханою та музою Віктора Забіли (хоча вийшла заміж за поміщика Івана Боголюбцева).

Олександра навчалась у приватних пансіонах (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп).

Ганна Барвінок зі своїм чоловіком, 1877 р.
Білозерська 15-річною познайомилася з майбутнім чоловіком. Пантелеймон Куліш був старшим за неї на 9 років. Підтримувала дружні контакти з Тарасом Шевченком, залишила про нього спогади (він також був найкращим другом Василя Білозерського і старшим боярином на весіллі Кулішів).

Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту чоловіка народила мертву дитину, більше дітей не мала. Виїхала до Тули, слідом за засланим чоловіком.

Від 1854 жили в Петербурзі.

Ганна Барвінок у 1907–1909 рр.
1883 — подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці.

Коли згорів рукопис українського перекладу «Біблії», над яким Куліш працював 25 років, умовила його почати роботу заново.

Брала участь у розвитку філософії, ґрунтованої на українській державності.

По смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоби видати його творчу спадщину. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.

Похована поряд із чоловіком у Мотронівці.