Петро Бабич "Жайворон"

Більшість поціновувачів моєї скромної режисерської, а скоріше мистецько-просвітницької діяльності бачили фільм про цього талановитого скрипаля - Петра Степановича Бабича. Мараморську музику в кращому виконанні і я не чула... (хто не бачив -    • "На струнах душі" фільм Оксани Бут пр...  ) На цей раз буду робити пастораль, де Петро "говоритиме" тільки музикою. А поки збираю думки до купи і розбираю матеріал - ось така аналогія за лаштунками. Петро сказав "В літі маю тяжкі руки од коси. В зиму грав ліпше". Людина, що грає на скрипці ліпше, ніж багато тих, хто закінчив консерваторію заробляє на життя тим, що косить людям траву. Я взнавала - 200 грн за день. А от і аналогія від Ліни Костенко про Івана Миколайчука:
"Його в обличчя знали вже мільйони.
Екран приносить славу світову.
Чекали зйомки, зали, павільйони, -
чекало все! Іван косив траву.

О, як натхненно вміє він не грати!
Як мимоволі творить він красу!
Бур'ян глушив жоржини біля хати,
і в генах щось взялося за косу.

Чорніли вікна долями чужими.
Іван косив аж ген десь по корчі.
Хрести, лелеки, мальви і жоржини
були його єдині глядачі."
Насолоджуйтесь фрагментом "Жайворона" - так натхненно граного цією закритою в собі людиною, що газдує на околиці села і світом якої є музика. От намагатимуся в новому фільмі відтворити той третій вимір - глибину. Чи впораюся - хто зна... Будемо самоучками і не чекатимемо, коли нас навчить життя. Ось в нас була розмова про "справу життя" з режисером Андрієм Костянтиновичем Михайликом. То я про такі справи не думаю. Коли слухаєш цю гру здається, що чуєш божественне начало і вже не знаєш, хто ти є в тих позитивних вібраціях. Гарного дня)