Телевизор — На Желябова, 13

На Желябова 13 во дворе
Умирает человек в декабре,
Умирает незнакомый мне человек,
Льется кровь на снег…
А ночью у крови черный цвет,
А люди спешат – им дела нет,
Что на Желябова 13 в проходном дворе
Умирает человек в декабре…

Что ты веришь в силу этой руки?
Наши вены так нежны, вены так тонки…
Чужая сила, что по венам кровь несет,
Так вот вырвется наружу – и все…
А ты хотел успеть так много…

Зима встает на пути,
И не спастись, не обойти…
И, склонившись над телом, плачет душа:
“Как жаль…
Прощай…”
На Желябова 13 тишина…
Кто сказал тебе, что кончилась война?
Этот город не спит, он шепчет мне:
“Выживет тот, кто сильней.”

Что ты веришь в силу этой руки?
Наши вены так нежны, вены так тонки…
Чужая сила, что по венам кровь несет,
Так вот вырвется наружу – и все…
Отчего мы так непрочны? Ответь!
В каждом теле с рожденья спрятана смерть,
В каждом празднике предчувствие беды…
Отчего мы не такие, как Ты?

А впрочем, может так и лучше…


(Михаил Борзыкин)

Выступление на "Программе А" , 1993 (Концерт на Шаболовке — альбом "Дым-туман", 1992).

Интервью с М. Борзыкиным, Творческий вечер в «Зоопарке». 13 апреля 2001 г.:

"— Во дворике на Желябова, 13 написано «1 октября 1994 года, 14 часов». Это сам, типа, написал?

— Нет, это ко мне не имеет отношения. Там вечером дело было. Это не 14-00, поэтому я к этому не имею отношения. Действительно был такой случай на Желябова, 13. Я был удивлён от того, что в кои-то веки проявил человеколюбие — вызвал «Скорую помощь», а этот самый кровоточащий сбежал дворами. Я его с трудом нагнал, но было поздно. Нет, ему, конечно, было плохо, но почему-то он посчитал, что в больнице будет ещё хуже..."

Желябов Андрій Іванович (нар. 17(29) серпня 1851 — пом. 3(15) квітня 1881) — революціонер-народник, один з керівників партії «Народна Воля». Народився в селі Миколаївка (маєток Султанівка) Феодосійського повіту Таврійської губернії (нині Совєтського району Автономної Республіки Крим). 1869 року закінчив навчання в гімназії в місті Керч і вступив на юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі. 1871 року за участь у студентських виступах був відрахований з навчального закладу і висланий з Одеси.

1873 року жив у містечку Городище Київської губернії (тепер місто Черкаської області), брав активну участь в роботі київської Громади, був учасником «ходіння в народ» у Херсонській і Катеринославській губерніях. За участь в українському народницькому русі неодноразово заарештовувався.

В 1877—1878 роках Желябов був підсудним під час процесу над народниками (процес 193-х) у Петербурзі, але через брак доказів — звільнений. В цей період своєї діяльності зблизився з визначними діячами українського національного руху — Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем та ін.

Від весни 1878 року до літа 1879 року Желябов перебував у Подільській губернії, де вів агітацію серед селян.

З 1879 року — член народницької організації «Земля і Воля». Після розколу «Землі і Волі» став одним з керівників партії «Народна Воля». Створив ряд найважливіших програмних документів організації. Під керівництвом Желябова засновано першу в Російській імперії газету для робітників — «Рабочая газета»...Один з організаторів замаху на імператора Олександра II 1(13) березня 1881 року. Заарештований напередодні 27 лютого (11 березня), Желябов добився прилучення своєї справи до судового процесу про вбивство царя. Страчений 3(15) квітня 1881 року.