Вірш "Сирітка" - Наталя Мосійчук

Автор Марія Мосійчук.
Сирітка

Хлопчина знову йшов до огорожі...
Сміявся він і плакалось чомусь...
Через штахети він побачить зможе,
Можливо, повертається татусь.

Недавно мами в хлопчика не стало...
Вона померла... й тато залишив...
Любові так йому не вистачало...
З бабусею старенькою він жив.

І знов стояв маленький на сторожі,
Бо за татусем дуже сумував.
Запитував несміло в перехожих:
- Можливо, хтось татуся зустрічав?

Хороший він!.. - слова його звучали.
Маленький батьком дуже дорожив.
А перехожі тихо співчували:
- Якби хороший, то б не залишив...

... Лиш іноді раділи оченята,
Бо там через дорогу у дворі
Сміялись малі хлопчики й дівчата,
Так весело було там дітворі.

До них частенько мама вибігала,
На руки брала, потішала всіх,
З любов'ю їх до себе пригортала,
І знов звучав дзвінкий дитячий сміх.

А як з роботи тато повертався,
Дитячий гурт на зустріч вибігав;
Він обійняти кожного старався.
Дивився сиротинка і страждав...

Бо хлопчик той про тата дуже мріяв.
Бабусю просить: - Хочу до малих.
Перехрестилась: - Пресвята Марія!
То штунди внучку, ти не йди до них!

Малий свою бабусю знов благає,
І свариться, і підіймає бунт:
- Пустіть мене, вони татуся мають,
Пустіть, а то я сам піду до штунд!

Не стало сил нотації читати,
Наука ця ніяк йому не йде.
Втомилась Богородицю благати,
І думає нехай собі іде.

Перевела його через дорогу,
Сказала: - Йди, нехай тебе поб'ють!..
... Впустили, ручки простягли до нього,
І іграшки свої йому дають.

Защебетали, наче пташенята,
Що до них в гості завітав сусід.
Покликали матусю свою й тата,
Й запрошувати стали на обід.

Бабусю теж. Вона ж собі хрестилась,
Дивилася, як внука в дім ведуть.
Біля воріт стояла і молилась:
Дитя, можливо, дійсно там поб'ють.

Налякана бабуся в дім вбігає,
Стривожена, сердита, ледь жива...
Хазяйка на порозі зустрічає,
Й говорить заспокійливі слова.

Бабуся бачить радісного внучка
Біля стола і всіх дітей сім'ї,
І складені їх для молитви ручки,
Щоб Бог благословив все на столі.

І стало дуже соромно бабусі
За всі підозри, наміри її.
- Простіть, ми також віримо в Ісуса,
Й бажаєм щастя людям на землі.

Але у вас із Богом все виходить.
Любов, премудрість вам Господь дає.
Дозвольте, хай він іноді заходить,
І з вами разом Бога пізнає.

Сусіди всі давно спостерігають:
- Хіба можливо, стільки в них діток,
А виховані, всіх нас поважають,
Земний достаток дарував їм Бог?!

Частіше хлопець став в сім'ї бувати,
Зростав слухняним, люблячим, простим.
Став мамою їх татом називати,
І став навчатись істинам святим.

Коли ж з роботи тато повертався,
Ніхто малого не переганяв.
Зустріти першим батька він старався,
Щоб він його, як рідного, обняв.

Малий вже більше не шукав татуся,
Найкращого в житті тепер він мав,
Який життям своїм явив Ісуса,
Любов Христа сирітці показав.

Вже і бабуся Господа пізнала,
В дім молитовний разом всі спішать.
Любов Господня всіх їх поєднала,
Відкрилася їм Божа благодать.

Тепер бабуся істину звіщає,
Бо дуже любить жителів села.
І внуками тих діток називає,
Через яких до Господа прийшла.

Тут на землі ми просто перехожі,
А поруч нас чиясь душа кричить:
- Допоможіть, я більше так не можу!
Я без любові більш не хочу жить...

... Душа кричить - відкликнемось з любов'ю,
Проявим розуміння, співчуття.
Нехай і їх Христос омиє кров'ю,
І стане сенсом їхнього життя.

Давайте будем ближнім дорожити,
На зустріч вийдем, щоб допомогти.
Лиш так ми зможем Богу догодити,
В Його оселі вічні увійти!

Любов і мир хай розцвітають в душах,
О як приємна Богу ця краса!
Прославмо на землі Христа Ісуса,
І Він введе нас в славні небеса.


Фрагмент трансляції ранкового служіння 13.12.2020

Канал церкви Вефіль:
   / @bethelchurchnv  

Фактична адреса церкви:
м. Новоград-Волинський
вул. Гагаріна 45а

Якщо є потреба для зв'язку з учасниками даного відео:
[email protected]