ЯКА З ТОГО КОРИСТЬ, ЩО СТАВ ТИ БАГАТИМ? / Повчальний вірш / Дивитися всім! / Автор Неоніла Мазепа

#багатство #гроші #деньги #богатство #богатые #богатей #віршіукраїнською #християнськівірші #вірші #віршізізмістом #християнська_поезія #християнськийконтент #поезія #бог #поезія_вірш_вірші #христос #поезіяукраїнською #поезіявільних #wealth #capital #christian

📎дякую за перегляд, підписку, лайки, коментарі;
📎приєднуйтесь у TELEGRAM-канал https://t.me/poeziavilnih
📎діліться з друзями

Рекомендуємо для перегляду:
📌   • Привітання з днем народження🎁🎁🎁  

📌   • Доброго ранку!🌞  

📌   • Вірші про маму  

📌   • Вірші про тата  

📌   • Вірші на свято жнив🌾🍁🍏🍒🥒🫛🫑🌽🥕🥔🍠  

📌   • Вірші на весілля  

📌   • Благословіння новонароджених  

📌   • Війна  

📌   • Голгофа  

📌   • Вірші про сім‘ю, батьків  

📌   • Водне хрещення  

📌   • На Різдво  

📌   • Вірші на Пасху  

📌   • Благовіщення  

📌   • В'їзд Ісуса Христа в Єрусалим  

📌   • Вознесіння  

📌   • Преображення Господнє  

📌   • Трійця  

📌   • Хрещення Господнє  

📌   • Стрітення  

📌   • Новий рік  

📌   • Останній час  

📌   • Перед школою  

📌   • Відчай, страх, безнадійність  

📌   • Оповідання, аудіокниги  

📌   • НЕБО  

📌   • Осінь 🍁🍂  

📌   • Життєві історії  

Яка з того користь, що став ти багатим,
А душу свою занедбав?
І маєш хороми – не скромненьку хату,
Духовний же храм обікрав.

Яка з того користь, що маєш машину,
А возиш в ній тільки себе?
Хоча ти возити чужих не повинен,
Все ж совість тривожить тебе?

Яка з того користь, що шафи й комоди
Забгані усі барахлом?
Що ти одягаєшся в шати зверх модні,
А віра з підбитим крилом?

Яка з того користь, що меблі із дуба
Ти в кожну кімнату придбав?
А що, коли сурми тривогу засурмлять? –
Втікатимеш в тім, в чім стояв.

А ти не подумав, якщо тобі завтра
Прийдеться втікать від біди?
Чи зможеш з собою усе те забрати,
Над чим так роками трудивсь?

Яка з того користь, що став ти величним,
Й потреби не маєш ні в кім?
А от до спасіння ти став апатичним –
Його ж не заміниш земним.

Яка з того користь, що дбав лиш про тіло?
Про вічне ж ти якось забув.
Хіба ж Боже слово нас мало учило,
Хіба не корив Божий Дух?

То ж, поки не пізно на мить зупинися,
До неба здійми ти свій зір.
З душею своєю мерщій розберися,
Бо можна спізнитись, повір.

Неоніла Мазепа