Усі ми лиш туристи в цьому світі…/Лілія Карабан

Усі ми лиш туристи в цьому світі,
Проїздом ненадовго в цих краях...
Роки людські насправді тільки миті,
Які спливають просто на очах...

Ми всі лише туристи і не більше...
Пробудемо тут роки, або дні....
Хтось буде посміхатися частіше,
А інші будуть хмурі та сумні...

Одні усе життя будуть збирати
На чорний день зароблену платню...
А інші будуть хліб свій роздавати,
Хоч чутимуть, що роблять маячню...

А інші у лікарнях будуть жити
І їсти тільки овочі одні...
Щоб тільки у краях цих походити
Подовше... Бачать смерть в страшному сні...

А є такі яким на все байдуже,
Або вони таких лише вдають...
Є ті які розумні, наче,дуже
І думають, що знають, як живуть...

Є люди адвокати і лінгвісти...
Закохані і з відчаєм в очах...
Одне у нас є спільне-ми туристи
І всі лише проїздом в цих краях...

Нема різниці, що наразі маєм...
І статки не важливі і краса...
Усе це тут туристам залишаєм,
Коли ідем додому, в небеса...

Є те, що справді цінне в цьому світі...
Це те, що зберігається в серцях...
Роки людські насправді тільки миті,
Які спливають просто на очах...