«Що є для жінки війна?»: Перша світова війна крізь призму жіночого письма

Лекція у ЇЇЛЕКТОРІЇ Творчині української дійсности.
Війна залишає свій страшний відбиток не лише в історії людства, а й у долі кожної людини, резонуючи болісними травмами втрат й емоційними потрясіннями. Події Першої світової, від початку якої цьогоріч минає 110 років, знайшли своє відлуння в літературі, крізь призму якої письменниці рефлексували про пережиті воєнні катаклізми. Жіночі тексти про війну Наталії Кобринської, Ольги Кобилянської, Катрі Гриневичевої, Ольги Дучимінської, Марійки Підгірянки, Уляни Кравченко, мемуарні твори Олени Степанівни і Костянтини Малицької наповнені загальногуманістичною, екзистенційною, національною проблематикою, людинознавчим осмисленням проблеми «війна і доля людини». При чому кожна з цих авторок крізь призму власного пережитого досвіду продемонстрували страшні жахіття воєнної хуртовини. В антивоєнній жіночій прозі виразно відчутна миротворча засадничість письменниць, для яких війна ― це тотальна агресія, руйнівне зло, яке деконструює тіло, нівечить душу, знищує адаптований мирний простір ― родинний, особистий, господарський, суспільний.

Лекторка – Алла Швець, докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України, членкиня Української асоціації дослідників жіночої історії, заступниця голови ВГО Союз Українок