Я просто людина, я посуд із глини…

Земная долина, висоти й низини
А я лиш на хвильку захожий сюди
Я просто людина, я – посуд із глини
А в посуді цьому Господні скарби

В низині буває, коли знемагаю
Вже хочеться руки свої опустить
Та Ти підіймаєш і силу вливаєш
І в серці ясніє небесна блакить

Минає низина, приходить хвилина
Собою сповняєш Ти душу мою
Щоб біль лікувати, щоб втіху подати
Тому, хто чекає на поміч Твою

І все, що є гарне, і добре, і славне
Що в мене вливаєш і людям даєш
Походить від Тебе, вертається в небо
Хвалою, що ллється не маючи меж

Минає низина, тривоги, скорботи
І вірою треба її перейти
Бо будуть висоти, ще будуть висоти
В мені, добрий Боже, прославишся Ти.