Скачать или смотреть Лікар людської душі: до дня пам’яті Василя Стефаника.

7 грудня день пам'яті Василя Стефаника - видатного українського письменника-новеліста, громадського діяча (1871-1936).
Його називали першим українським новелістом.
"Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Його лаконічна проза - наче запечена кров. Кожне Стефаникове слово вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжности. Слово "біль" дуже часто трапляється і в його творах, і в його листах. Все життя - не надто довге - 65 років - боліло його серце і за народ, і за рідний край. Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу."
Художник Іван Труш про новели Василя Стефаника писав, що всі вони мають мистецьку вартість: "Бачимо, що мало в котрім місці пробивається веселіший тон; майже усюди вибирає собі Стефаник за тему біду, нужду мужицьку, п’янство, бійку, хворобу, смерть. Є то моменти життя людського, котрі нас найсильніше вражають, але не лиш тим викликують твори майстра велике враження. Стефаник є майстер в дикції короткими реченнями і в винаходженню незвичайно вдалих порівнянь.".
Народився Василь Стефаник у с.Русів (нині Івано-Франківщина).
"Він був сином русівського газди і війта, а став окрасою нашої літератури.
Він студіював медицину, а став лікарем людської душі.
Він був послом: хотів захистити мужика від всіх бід, кривд і несправедливостей у світі.
Він був головою "Просвіти", "Сільського господаря" і ще багато голів було на його голові, а думка одна тривожила душу: як зробити так, щоб покращити життя селянина, щоб він був господарем на своїй землі.
Він був патріотом, бо устами героїв своїх новел твердив, що треба захищати Україну - "цу нашу землю, аби воріг з цего коріння її не віторгав у свій бік".
Він був батьком, бо сини "за ним пропадали не як за Стефаником по назвиську, а як за опікуном. Ми мали крила, де ховались під них".
Він був Людиною з великої літери, бо все найкраще з людських рис було у його душі.
Багато новел В.Стефаника залишаються актуальними. Читаймо його твори і "носім Україну в серці.
Він написав 72 новели. Перша збірка з 15 новел Василя Стефаника - "Синя книжечка" (1899) вийшла у Чернівцях і принесла йому загальне визнання. Захоплені відгуки він отримав від І.Франка, Л.Українки, О.Кобилянської, М.Коцюбинського. У 1900 р. вийшла друга збірка - "Камінний хрест", яку також було сприйнято як визначну літературну подію. За рік світ побачила збірка "Дорога", а в 1905 р. - збірка "Моє слово". З 1908 до 1918 рр. Василь Стефаник двічі був депутатом Австрійського сейму від Українсько-руської радикальної партії.
У 1916 р. Василь Стефаник написав новелу "Марія", присвячену пам'яті Івана Франка. За "Марією" письменник створив ще низку новел. В останні роки життя Стефаник написав автобіографічні новели, белетризовані спогади. Він жив майже безвиїзно в с.Русів, де писав останні твори. Він хотів "сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще".#історія #ukraine #історія_україни #історичніфакти #цікаваісторія #цікаве #цікавіфакти #українськийконтент #українськийблогер #україна #interesting #interesting_history_ua #history #українською #українськийютуб