Тарас Бурак - Поїздка

Знов вокзал. Вечір знову затримує поїзд,
Замість слів з гучномовця звучить німота,
У квитку нам ніколи не вказують колій,
Лиш вагон й номер місця. У цьому своя простота.

Твій перон назбирав як мурах людей в формі,
Балаган. З гучномовця ледь-ледь чуєш хрип,
Та чи ні? Ти на тій що потрібно платформі?
Дослухайся. І з напрямком руху не схиб.

Не спіши. Не відомо ще звідки йде відлік,
Як вагонам на старті чіпляли в цей раз номери,
Їх не видно в приглушенім вечором світлі.
Буде все. Лише дочекайся пори.

Знаєш вже де в вокзалу є схід, а де захід,
І відомо тобі як в цей раз номерація йде,
Залізничні шляхи розбігалися плавно по мапі,
Провідник відкриває вагон і показує твоє купе.

Це твої на добу випадкові знайомі,
Хтось сидить, інші сплять у твоє купе,
Імена і мандрівки мета не відомі,
До моменту коли хтось із вас говорити почне.

Світ тісний на період твоєї поїздки,
Метрономний коліс під вагонами стук,
Прибули. Провідник оголошує звістку,
Час іти. Пробивати свій шлях до наук.

#українськапоезія #віршіукраїнською #поезіяукраїнською #poetry #топвірш #вірш