КАЖАННА - ЖАЛІ (ПРЕМʼЄРА 2024)

КАЖАННА - ЖАЛІ (ПРЕМʼЄРА 2024)

© Лейбл NOVA MUSIC - Чесна українська музика 🇺🇦

Слухати трек ЖАЛІ тут: https://song.link/kazhanna_zhali

Я хочу, щоб ми навчилися бути собі опорою. Тому що усі обставини і люди плинні, крім нас самих. Тому що ніхто не може дати тобі більшу любов, ніж у тебе є всередині. Я написала цю пісню, бо нарешті навчилася підтримувати себе самотужки. І це є неймовірне щастя - бути самодостатньою особистістю. Це і означає ментальну зрілість. Це той вогник, на який злітаються метелики, на який приходять люди, щоб погрітися. І він не зтліє, допомагаючи іншим не змерзнути. Бо це вічний вогонь, який нікому не загасити. Я хочу донести цією піснею, що ми можемо ставитись до минулого і майбутнього з любовʼю і прийняттям. Помилятись - нормально, проявляти слабкість - нормально, бути щирим - єдиний можливий вихід відрефлексувати і йти далі.

Текст пісні ЖАЛІ:

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?

По чужих містах
Я уже не знаю, куди іду
Сама несу себе на руках
Ніхто навіть не помітить
Якщо я пропаду
Правильно буде «зникну»,
Тож не накликай на себе цю біду
Навіть якщо ти безслідно щезнеш,
Всеодно я тебе любити буду

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?

На тобі немає лиця
Ця незграбна усмішка - твоя милиця
Ти ж пообіцяв,
Що твоя ріка не змінить напрям до кінця
У очах печаль
І може ще щось зміниться
Та на тобі немає лиця
З початку й до кінця
Я подарую усмішку тобі навіть
Якщо її втрачу я сама
Цілому світу бракує вогню,
Коли його у твоїх очах нема

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?

Палай, давай, палай
Не залишай по собі
Дурних жалів і нарікань
Якщо немає вогню - палай променем
Сонця нема - тоді хмарами заряджай
Хто буде щастя моє?
Ти і є!
З ким я розділю горе?
З собою!
Жодна на світі потвора
Не завадить бути собі опорою

Крізь старі фотоальбоми
Пробиваються жалі
Якщо ми люди кораблі,
То ми давно вже потонули
Ні в морях, ні на землі
Нам не засвітять, не знадіять маяки
Коли ми стали такі?