Село десяти музеїв - Колочава, Закарпаття.

Запрошую вас на невеличку подорож до Колочави. Це невеличке село є найбільшим селищем Закарпатської Верховини. Назва його походить від річки Колочавки. Заснували поселення у першій половині XV століття втікачі від кріпацького гніту. Про мешканців Колочави чеський письменник Іван Ольбрахт писав у романі «Микола Шугай — розбійник»: «Це правнуки бунтівних невільників, які втекли від канчука і шибениць, підстаростів і отаманів пана Йосифа Потоцького, правнуки повстанців проти здирства румунських бояр, турецьких панів і мадярських магнатів».
Казкове високогірне село не скаржиться на недолік уваги, адже його інколи називають "селом 10 музеїв". А мы завітаємо в музей “Старе село”, який став першим сільським музеєм Закарпаття, який присвячено архітектурі та побуту мешканців Верховини. Тут вдало поєднано автентичні будівлі, предмети побуту з сучасними копіями. В експозиції музею представлено житла та підсобні приміщення зі збереженням інтер'єру, а експонати демонструють побут мешканців регіону. Більшість будов є оригінальними.
Музей знаходиться під відкритим небом й налічує близько 20 садиб.
Житло бідняка показує рівень життя бідняцтва кінця ХІХ ст., тут немає пола, маленькі віконця, одна кімната, в якій проживала зазвичай велика родина.
І навпроти, будинок сільського голови “бірова”, демонструє гарний рівень достатку.
Хата вівчаря демонструє побут пастухів, які більшу частину часу проводили зі стадами. Усередині знаходиться утварь для зберігання та переробки молока. Будинки шустера, сабова й ткача показують побут ремісників, які займалися чоботарством та швейною справою у першій половині ХХ ст., а серед експонатів колекція постолів, різноманітних швейних машинок та ткацьких виробів. Кузня з горном, міхами та інструментами показує ковальську справу, а хата та майстерня столяра процес обробки деревини, тут зберігається сторічний станок, який й досі у робочому стані.
Сукупність єврейських будівель показує побут та рівень життя закарпатських євреїв. Тут можна побачити молитовний дім і корчму.
Крім того можна завітати до сторічної парильні, яку відвідувала місцева інтелігенція, прогулятися до церковно-приходської школи середини ХІХ ст.
Піднявшись на гору можно побачити інсталяцію прикордонної смуги, а також пилорама початку ХХ століття.
Знову спускаємось униз. А тут нас очікує Колочавська вузькоколійка.
А також угорська жандармська станція.
І ще невеличкий постскриптум.
Село Колочава також пов’язане з чеським письменником Іваном Ольбрахтом
По прибуттю до високогірного селища, його серце відразу закохалось в цей край. Колочава надихнула письменника на створення чотирьох робіт, серед яких роман, що приніс Івану Ольбрахту славу. Мова йде про книгу "Микола Шугай — розбійник”. В ній письменник настільки чітко та приємно описав цей край, що чеські мандрівники мають за честь відвідати Колочаву та пройтись вуличками, якими колись ступав народний герой-розбійник Микола Шугай. В романі розповідається про історію юнака, якого забрали до угорської армії, проте на фронт він не потрапив, бо самовільно дезертирував й переховувався до завершення Першої світової війни. Опісля Шугай стає народним героєм, починаючи оббирати багатіїв, віддаючи награбоване бідним. За час “подвигів” його неодноразово розшукували та прудкий колочавець був невловимим для чеських жандармів, але який загинув через зраду коханої дівчини Ержіки. Однак справжній головний герой роману — це прекрасна незаймана природа Закарпатської України, природа, яку Ольбрахт зумів описати з надзвичайною майстерністю.