Акафист за померлих. Українською мовою читає священник УПЦ - ПЦУ Олександр Дячук із м. Овруч.

Подібно до люблячої матері, що піклується про своїх дітей,- Православна Церква турбується й про фізично-померлих, отже ж, вона дала нам велику можливість - молитися за упокій душ близьких чи знайомих нам людей. Їхня участь в позаземному житті нам невідома, чи вони із Богом, чи по за межами Неба,а тому, й є досить потрібною нашою дією - це молитися за них, бо це і для померлих є дуже добре, та й нам така молитва приносить велику користь. Коли ми молимося за померлих, ми показуємо свою любов до них, висловлюємо їм співчуття, шану, повагу та милосердя.
Слово Боже нас вчить, що смерть не знищує людину, а тільки розлучає її душу від тіла, і тіло повертається в землю, а душа до Бога – Творця. Отже душа людини є завжди живою, безсмертною, адже вона отримала свій початок і буття від Бога, а смерть є тільки сном, бо всі ми за словами Всемогутнього Господа Бога, воскреснемо із мертвих для вічного життя з Творцем.
Святий Іван Золотоустий, який жив на межі IV та V століть, так вчив що до померлих: «Допомагаймо їм і пам’ятаймо про них. Якщо сини Іова були очищені жертвою свого батька, то чому ми маємо сумніватися в тому, що наші жертви за померлих приносять їм певне заспокоєння? Не вагаймося допомагати тим, хто помер, і жертвуймо за них свої молитви».
Наша справжня любов до наших померлих,- робить нас небайдужими до їхнього загробного життя. Бо душа близької нам осбистості перемінила лише свій стан, своє місце перебування. Тобто, - вона перейшла із земного в позаземне життя.
Усі народи любили і люблять своїх померлих, виявляючи до них шану. Щира любов та повага до померлих,- спонукає кожного із нас до щирої молитви за них.