Скачать или смотреть Начальник юридичного відділу Андрій Кубов про закриття кримінального провадження

Аналіз чинного законодавства, а також положень наукових досліджень дозволив встановити як серед правопорушень діяння, які мають, умовно кажучи, кримінально-правовий характер, так і серед злочинів – діяння, склади яких містять ознаки правопорушень. Таким чином, це дозволяє визначити окрему категорію діянь, які існують на межі злочинів та адміністративних правопорушень – кримінальні проступки. Започаткування якісно нового інституту для кримінального права є не просто політичною забаганкою, а викликом сучасного суспільства, яке потребує дещо іншого регулювання суспільних відносин, зокрема і у сфері кримінальної юстиції.


Так, в умовах дотримання принципів законності та верховенства права, надзвичайно важко правоохоронним органам повно та всебічно здійснювати розслідування злочинів, коли середня завантаженість одного слідчого становить щонайменше 250 кримінальних проваджень. При цьому, відповідно до даних Єдиного звіту про кримінальні правопорушення за 2018 рік, загальна кількість злочинів невеликої або середньої тяжкості, такі як некваліфіковані крадіжки (ч. 1 статті 185 КК), легкі тілесні ушкодження (стаття 125 КК ), становлять 64,1 % від усіх розслідуваних.

У цілому запровадження спрощеного порядку розслідування кримінальних проступків у запропонований проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» спосіб дозволить забезпечити швидке розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, що у свою чергу сприятиме зменшенню навантаження на органи досудового слідства та надасть можливість зосередити діяльність слідчих апаратів на розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також здійснити ще один крок до гуманізації кримінального законодавства.

Необхідність запровадження кримінальних проступків передбачається рядом факторів, до яких зокрема можна віднести: соціальні передумови (забезпечення гуманізації кримінальної політики), законодавчі передумови (у положеннях КК мова має йти не тільки про злочини, а й про кримінальні проступки, тобто про кримінальні правопорушення, що будуть відповідати положенням КПК), міжнародно-правові передумови (статистичні звіти Генеральної прокуратури України, ведуться і по кримінальним проступкам (хоч вони фактично і не існують), що унеможливлює реально порівнювати рівень та динаміку злочинності в Україні та інших країнах Європи), ідеологічні передумови (розробка ієрархії цінностей, що охороняються кримінальним законом, встановлення допустимих меж впливу на кримінальне право зарубіжного досвіду, узгодженість кримінального процесуального законодавства та запропонованих законопроектів щодо проступків), фінансові передумови (оптимізація виділення матеріальних ресурсів на правоохоронні органи).

Криміналізація певних проявів протиправної поведінки не може розглядатися як засіб забезпечення процесуальних прав особи. Це завдання повинно вирішуватися шляхом внесення змін і доповнень до адміністративного законодавства, а не за рахунок визнання тих або інших діянь кримінальними проступками. Отже, можемо прослідкувати дещо практичну спрямованість законопроекту, яка направлена на вирішення проблеми фактових злочинів, що існує на сьогоднішній день у сфері органів досудового розслідування.