Великі Українці - Микола Амосов (2008)

Режисер: Ярослав Геляс
Ведучий: Віталій Коротич
Телеканал Інтер

Він -- видатний учений, знаменитий лікар, талановитий письменник, громадський діяч... Але найголовніше, Амосов -- це людина, яка врятувала життя тисячам людей. Його головною зброєю був скальпель. Операції на стравоході, легенях, і особливо на серці він робив при загрозі швидкої смерті пацієнтів, часто в умовах, коли ніхто інший їх зробити не міг. 1962 року Микола Михайлович уперше в СРСР зробив протезування мітрального клапана серця, а 1965 року створив і першим у світі почав використовувати штучні клапани з покриттям. Вже тільки за це він заслуговує стати найвеличнішим українцем.

Представляти Миколу Амосова в проекті «Великі Українці»буде його колега -- лікар, письменник і журналіст Віталій Коротич, котрий чудово знав його особисто. Віталій Олексійович також став ведучим цього документального фільму.

-- Уперше ми познайомилися з Амосовим ще в 60-х роках, коли я працював лікарем в Інституті Стражеска. Тоді я своїх хворих часто відправляв до нього, -- згадує Коротич. -- Він дуже серйозно ставився до своєї справи. При цьому він був дуже скромним і ніколи не думав про власну вигоду. Коли 1999 року настав час робити йому операцію на серці, з'ясувалося, що у нас в країні людям після 70-ти років таких операцій не роблять. А щоб поїхати на операцію до Німеччини, потрібні великі гроші. І Амосов вирішив продати свою квартиру. Йому навіть не спало на думку, що можна звернутися за допомогою до тисяч людей, яких він вилікував... А серед них були й дуже багаті люди. У день свого народження він завжди вивішував об'яву біля входу в Інститут серцево-судинної хірургії «Прошу жодних подарунків мені не готувати, навіть квітів не треба -- для мене важить ваша любов». Людина мене цим і вражала. Я сам працював лікарем і знаю лікарів, які скаржаться на те, що їм коньяк нікуди дівати. Але це не Амосов. Він був порядною людиною, що виявлялося у всьому. Я відчував свою неповноцінність поруч із ним -- я квіти брав.

У фільмі візьмуть участь і колишні пацієнти Миколи Амосова, яких він повернув до життя, а ще його дочка Катерина Амосова.

-- Багато разів він хотів кинути хірургію, тому що не витримував, коли хворі вмирали, -- розповідає Катерина. -- Він страшенно втомлювався. Але йому приходили листи, йому дуже вірили, і приїжджали хворі з усього Радянського Союзу: з Молдавії, з Росії, Білорусії...

За величезні заслуги перед Україною Миколу Амосова вже визнали «людиною століття в Україні».