Львів 2022: Личаківська від Винниківського ринку до площі Митної, "львівське метро"

​@LvivDepo#Львів #Lwów #Lviv #لفيف #ЛьвівДепо
Львів 2022: Личаківська від Винниківського ринку до площі Митної, "львівське метро" 18 лютого 2022 р.

Плейлист прогулянок вулицями Львова в різні пори року, доби і погоду    • Львів Lviv Lwów  
Львів зима 2021-2022    • Львів зима 2021-2022  
Львів осінь 2021    • Львів осінь 2021  
Львів літо 2021    • Львів 2021 літо  
Львів весна 2021    • Львів весна 2021  
Львів зима 2020-2021    • Львів зима 2020-2021  
Львів осінь 2020    • Львів осінь 2020  
Львів 2020    • Львів 2020  
Міс Львів 2021    • Міс Львів 2021  
Міс Львів і конкурси краси у Львові    • Міс Львів Міss Lviv і конкурси краси ...  
Львів 2015-2019    • Львів 2015 - 2019  

Вулиця Личаківська — одна з найбільших львівських вулиць. Починається у центрі Львова від площі Митної та прямує на схід до виїзду з міста, утворюючи перехрестя з вулицями — Котика, Мучною, Яловець, Голинського, Бахматюка та Полудневою.
Прилучаються вулиці Вузька, Філатова, Короленка, Вітвера, Смольського, Різб’ярська, Донцова, Чехова, Парфановичів, Заньковецької, Солодова, Чернігівська, Кармелюка, Сковороди, Харківська, Ніжинська, Рєпіна, Мечникова, Круп'ярська, Буцманюка, Козланюка, Марка Черемшини, Копальна, Россі, Долішня, Станція Личаків, Козика, Пасічна, Глинянський тракт, Ромаданівська, Букова, Винниківська.
Одна із найстаріших назв — називається Личаківською з XVI століття (вперше згадується 1573 року). Також зберіг донині свою назву й увесь район Личаків. Найімовірніше, що Личаків — це перекручений Лютценгоф (двір німецьких колоністів Лютців).
Інша теорія виводить назву вулиці від личаків — солом'яного взуття найбідніших мешканців міста. Цілком можливо, що назва Личаків утворилася внаслідок обох цих мовних впливів. Із XV століття це була Глинянська Дорога, бо йшла до міста Глиняни.
До 1871 року вулиця поділялась на вищу (від початку до Винниківського ринку) і нижчу.
Під час німецької окупації вулиця називалася Остштрассе (Східна), а з грудня 1944 року іменувалася вулицею Леніна. 1990 року рішенням № 391 львівської міської Ради народних депутатів відновлено історичну назву.
Личаківська є ключовою вулицею у транспортному сполученні центру міста із його східною частиною. Трамвайна колія на Личаківській була прокладена ще в період функціонування кінного трамваю. Вже у грудні 1894 року до Личаківської рогатки був організований рух електричних трамваїв.
Напередодні першої світової війни трамвайна колія була продовжена до станції Личаків.
Однак у 1940 році ділянка до станції Личаків була демонтована і на перехресті з сучасною вулицею Пасічною було влаштовано розворотний трикутник. Розворот трамваїв на трикутнику був незручним і блокував рух автотранспорту з вулиці Пасічної, тому 1969 року було облаштоване розворотне кільце для трамваїв у Личаківському парку.
Вулиця Личаківська неодноразово згадується у художніх творах, присвячених Львову. Зокрема, у 2014 році вийшов у світ роман Андрія Кокотюхи «Адвокат з Личаківської».
Личаківська була одним з осередків формування батярів, які часто збирались на Погулянці та самому Личакові. Батярська культура розквітла у міжвоєнний період, сформувавши оригінальний імідж Львова. Водночас у численних батярських піснях Личаків неодноразово згадується як місце батярських розваг.
Площа Митна — площа у Львові, поруч з історичним центром міста. Розташована на початку вулиці Личаківської. Західну частину площі перетинає вулиця Винниченка, до північної частини прилягає вулиця Личаківська, а до південно-східної — вулиця Римлянина.
Давня назва площі — Цлова, що відома була ще наприкінці XVIII століття. 1933 року була перейменована на честь римо-католицького єпископа-суфрагана Владислава Бандурського та зберігала її до 1946 року (з перервою на час німецької окупації: у 1942—1944 роках, вона була відома як Цолльпляц). У 1945—1990 роках — площа Радянська, а 1990 року повернена історична назва — площа Митна. Назва площі походить від того, що з 1782 року в приміщеннях монастиря кларисок містилась митниця.
Забудова площі: вздовж західної частини простягаються мури костелу і монастиря бернардинів з Глинянською брамою, вздовж східної частини — костел кларисок з колишнім келійним корпусом (нині в костелі розташований Музей сакральної барокової скульптури Пінзеля, а в келійному корпусі — Львівський поліграфічний коледж Української академії друкарства). У південно-східній частині площі розташований мініатюрний сквер і фонтан "Хлопчик".