Я презентую Вам новий трек “Болить” — глибоку та емоційну сповідь про внутрішню боротьбу, втрату, пошук себе й правду, що лунає крізь кожен рядок ламаного ритму.
Це не просто трек — це голос душі, в якій живе буревій
“Життя — не bonjour, коли без монтажу…” — і в цих словах більше істини, ніж у тисячі красивих фраз.
Слухати на всіх платформах:
https://id.ffm.to/_bolyt
Цю пісню я написав, бо справді боліло.
Я не спав всю ніч і намагався якомога більше висловити блокноту.
Найважливіше в цій роботі — це те, що вона не вигадана, не вкрадена в іншого артиста. Це справжня історія, яку я максимально хотів передати слухачеві.
Я хотів дати людям зрозуміти, що є щось модне, а є — щось вічне.
І, звичайно, — щоб хоча б одна людина, прослуховуючи цю композицію, змогла знайти в ній себе.
Скажімо так: музична опора і розуміння, що ти не один.
------------------------------------------------------------------------------
Слова:
Я пишу, бо болить — спогади віршую.
Ти знаєш, так легше жити. І саме тут, у цю мить
ти почуєш лише правду під ламаний ритм.
Ти знаєш, друже, у нас так мало часу,
щоб прибратись в маси,
тому натискай на газ.
Та пам’ятай — не все відразу, бо це база.
Наше життя — загадка без підказок.
Тут ти пан або пропав, і не буде іншого разу.
Я події між собою пов’язую —
люди дивні, лиходії, їх з’їдають образи,
а бідність з присмаком надії,
яку не показують, сповільнює шлях до мрії.
В погоні за касою я десь посіяв свою пасію.
Тепер про це пишу — у мене буревій в душі.
Я з легкістю це афішую.
Від себе не втекти, але досі чомусь біжу.
Зрозумів — життя не Bonjour, коли без монтажу.
А мені дайте бітла, трохи світла від ламп,
щоб я міг з голови повикидати свій хлам
і прийшов до тями.
Потім міняємось ролями —
1 мить — ти головний герой моєї драми.
Я пишу, бо болить — спогади віршую.
Ти знаєш, так легше жити. І саме тут, у цю мить
ти почуєш лише правду під ламаний ритм.
Поруч кружляють літери у танці,
попри закони гравітації.
Це мій світ — не торкайся пальцями.
Я намагався змінити ситуацію,
але лише мені потрібна історія.
Вся ця — лічені кроки, і я на межі.
Друже, скажи —
ти як лікуєш рани на душі і як з ними жити?
Я знову на куражі,
на кухні залитий,
на біти кладу вірші.
Їх не всім зрозуміти.
Життя — суворий вчитель, всіх навчить.
Мій внутрішній псих — мовчи.
Я так не хочу зупинятися ні перед чим.
Але люди одягають маски,
створюють ілюзію, щоб ти повірив казку.
А я — в погоні за тобою,
ніби загубив себе.
Голоса у голові зросли на кілька децибел.
Здоровий глузд — а це де? Він покинув чати.
Я запишу — ми зведем. Я не зміг мовчати.
Я пишу, бо болить — спогади віршую.
Ти знаєш, так легше жити. І саме тут, у цю мить
ти почуєш лише правду під ламаний ритм
-----------------------------------------------------
#БетБіт #українськамузика #музика
Информация по комментариям в разработке