Павич (Pavo) - рід великих птахів з родини фазанових (Phasianidae) ряду куроподібних (Galliformes). Тобто, вони є далекими родичами звичайних курей. Деякі звички у них нагадують курячі - манера ритися в землі, нелюбов до далеких польотів і "гарем" з пав, що охороняються одним самцем.
У дикій природі павичі мешкають в основному в Азії. Найбільше їх в Індії, Шрі-Ланці, а ще вони є в М’янмі, Пакистані, трохи - в Індонезії й Таїланді.
У природі існує три основних види павичів:
Індійський павич ( Pavo cristatus ) - найвідоміший і найпоширеніший вид.
Самець має яскраво-синє пір’я та довгий хвіст із “вічками”.Саме його ми найчастіше бачимо на фото чи у зоопарках.Національний птах Індії.
Зелений павич ( Pavo muticus ) має зелене, блискуче пір’я з золотистим відтінком. Обидві статі яскраві. Живе в Індонезії, М’янмі, Таїланді, Камбоджі.
Конголезький павич ( Afropavo congensis ) найменш відомий вид, відкритий лише у 1936 році. Має темне, синювато-зелене пір’я, короткий хвіст.Живе в лісах Демократичної Республіки Конго.
Є також білі павичі - це не окремий вид, а рідкісна форма індійського павича.Має біле пір’я,блакитні очі, через генетичну особливість - лейцизм. У природі майже не зустрічається - здебільшого живе в зоопарках або парках.
Незважаючи на те, що павичі різних видів не зустрічаються в дикій природі, в неволі вони можуть успішно схрещуватися.
Павичі не є природними мешканцями України, але їх можна побачити у зоопарках, контактних фермах і парках - там часто тримають індійських павичів, зокрема й білих; у приватних господарствах - деякі люди розводять павичів як декоративних птахів.
В Україні павичі можуть жити, бо добре переносять клімат, якщо їм створити теплий вольєр на зиму.
Тіло павича витончене, середнього розміру. Самець досягає довжини до 2,3 метри, але велика частина цієї довжини - це хвіст (чи точніше - надхвістя). Саме тіло - близько 90-130 см, вага - 4-5 кг.
Попри свої розміри, павичі все ж вміють літати - але тільки на короткі відстані.
Їх політ більше схожий на різкий зліт із землі вгору і короткий переліт, найчастіше - щоб залетіти на дерево. На деревах вони і сплять.
Павич має довгу шию, маленьку голову з пір’їнками-хохолком, яскраве пір’я (особливо в самця - синє та блискуче), короткі крила і дуже довгий красивий хвіст. Хвіст самця повністю “розцвітає” десь на 3 році життя, і тоді він може брати участь у шлюбних танцях.
У шлюбний сезон самці часто змагаються між собою за територію і самок. Вони розпускають хвіст, танцюють і кричать. Пір’я виблискує на сонці і може змінювати відтінки під різним кутом.
“Очі” на пір’ї - це не просто краса: вчені вважають, що ці візерунки відіграють роль у виборі партнера. Самки частіше обирають самців із більшим і яскравішим хвостом та більшою кількістю “вічок”.
Коли павич тремтить розкритим хвостом, ці “вічка” наче оживають, створюючи ілюзію руху - це сильно привертає увагу самки.
Під час танцю павич не тільки показує хвіст, а й видає низькочастотні звуки, які ми не завжди чуємо, але самки добре вловлюють.
Після спарювання самка відкладає яйця. Зазвичай це 3-6 яєць, але буває й більше. Гніздо робить просто на землі, в затишному місці, часто під кущами або в траві.
Самка інкубує яйця приблизно 27-30 днів. Самець у цей час вже шукає нову “наречену”. У павичів є гареми, і один самець може мати кілька самок ( 3-5 ).
Коли вилуплюються пташенята, вони майже одразу бігають і шукають їжу. Але ще довго тримаються біля мами.
#дикаприрода#павич#цікавіфакти#птахи#цікавіфактипропавича#павичі
Информация по комментариям в разработке