«Дві московки»(1868), Іван Нечуй-Левицький, повість. Слухаємо українське!

«Дві московки» — перша повість українського класика Івана Нечуя-Левицького, уперше надрукована у львівському журналі «Правда» 1868 року під псевдонімом Іван Нечуй. Написана у місті Полтава.
За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.
Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів. Усе це разом ставить твори українського прозаїка в один ряд з творами найкращих тогочасних західноєвропейських і російських письменників і виводить українське письменство за межі побутовизму та етнографізму минулої, дошевченківської доби.
«Українська жизнь, — писав Нечуй-Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі»(з відкритих джерел).