Львівський слідчий ізолятор на вул. Городоцькій пройшов перевірку на якість. Камери ув'язнених, харчування, медична допомога та дозвілля. Як виглядають умови перебування ув'язнених львівського СІЗО оцінювали правозахисники разом із знімальною групою Головних новин Львова.
Розпочинаємо екскурсію по СІЗО із камер для малолітніх ув'язнених. У львівському ізоляторі таких в'язнів – дев'ятеро. Деяким із них не виповнилось і 14 років. Камера більше нагадує поганеньку кімнату в гуртожитку, але із ґратами та туалетом. Із благ цивілізації – телевізор. Ув'язнені отримують трьохразове харчування. «На сніданок була каша з мясом, хліб із маслом, цукор і чай», – каже один із юнаків. Також підлітки тут навчаються. У спеціальному класі для них проводять уроки, тут вони й відпочивають. А от камери для пожиттєво засуджених виглядають значно гірше. Ув'язнені сплять на двоповерхових ліжках. Зараз у СІЗО – 30 пожиттєвиків та їх кількість постійно змінюється. «Не мало, не багато. Що тут є можливо, то перевести трохи людей. У нас трошки забагато. Довічникам зараз дозволили мати і чайники, і телевізори. Вони мають можливість користуватися мобільним інтернетом – тобто все, що можна, ми стараємся покращити», – розповів в.о. начальника СІЗО Олег Щербатий.
Далі – корпус для слабкої половини. У жінок – невеликі переваги: відвідання душу двічі на тиждень. У чоловіків – лише раз. У «хаті» – так тут називають камеру – не більше чотирьох людей, тоді як у чоловіків буває і десяток. Є навіть кімната матері та дитини, яка зовсім не схожа на тюремну. Доля закидає сюди абсолютно різних жінок. «Стаття 190, ч. 4 – аферизм шахрайство. Мені здається, по тій статті можна всю Верховну Раду пересадити», – розповіла засуджена пані Надія. 60-річна пані Надія на умови не нарікає, найбільше турбується про тих, хто чекає удома: «Єдине, що хочу сказати, що не варті ніякі гроші, посади того, з чим я тут зіткнулася. Я справляюся, дітям важко. Все можна пережити, перебороти. Навчилася молитися тут та читати багато». Ув'язнені гуляють щоденно по дві години на майданчику, оточеному чотирма стінами. А найсуворіше місце СІЗО – карцер. Тут є нари, які можна опускати лише на ніч і примітивні деталі інтер'єру.
У СІЗО з ув'язненими постійно працюють психологи. «В'язні замкнуті, додому хочуть, не вистачає спілкування з рідними. Загалом не бувало випадків самогубства. І загалом умови хороші для відбування покарань», – розповів психолог Державної пенетенціарної служби Роман. У СІЗО навіть є кімната з комп'ютером, який ув'язнені, які працюють на виробництві, можуть використовувати. «Година в день спокійно можна, але треба дозвіл начальства. Можна спілкуватися з близькими, деякі сайти доступні. Звичайно, соцмережі – недоступні», – каже ув'язнений Руслан. На території є багатопрофільна лікарня, у якій оперують онкологію та гінекологічні проблеми. Ремонт, купівлю операційних та покращення умов у харчоблоці фінансує швейцарський благодійний фонд. У СІЗО діє своя пекарня, де випікають 450-500 буханок хліба на добу. Це повністю забезпечує потреби установи. Правозахисниця Зоя Толок відвідала уже десятки схожих закладів по всій Україні. Каже: львівське СІЗО має на їх фоні пристойний вигляд. «По самих умовах утримання – досить непогано, хоча я думаю, що нам, як завжди, показували кращі камери. Звісно, карцери йдуть стандартні, багато залежить від людського фактору, від того, як самі ув’язненні до цього ставляться», – робить висновок Зоя Толок, координатор національного центру правозахисту.
Із 806 ув'язнених, які перебувають у львівському СІЗО, 260 – засуджених. Інші очікують на свій вирок. Є випадки, коли в слідчому ізоляторі його чекають десятки років.
Читати на сайті: http://zaxid.net/n1423290.
Информация по комментариям в разработке