Урок 5. Свідчення самарян (26 жовтня–1 листопада) | Вчительська зустріч

Біблійні тексти для дослідження
Івана 4:1–42; 3:26–30; Єрем. 2:13; Зах. 14:8; Єзек. 36:25–27.

Пам’ятний вірш

«Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він – справжній Спаситель світу, [Христос]» (Івана 4:42).
Хто такі самаряни? Північне царство Ізраїль було захоплене ассирійцями 722 року до н. е. Щоб досягти політичної стабільності, ассирійці розсіяли своїх полонених по всій імперії. А північне царство заселили полоненими з інших народів. Саме вони стали самарянами, які сповідували власну форму юдаїзму.

Однак стосунки між самарянами та юдеями були ворожими. Наприклад, самаряни перешкоджали юдеям відновлювати Єрусалимський храм після їхнього повернення з Вавилону. Водночас самаряни побудували власний храм на горі Ґерізім. Але правитель Юдеї Йоханан Гіркан зруйнував цей храм 128 року до н. е.

За часів Христа ця ворожнеча тривала. Юдеї по можливості уникали Самарії. Хоч торгівельні зв’язки існували, інша взаємодія була суворо заборонена. Юдеї ніколи нічого не позичали в самарян, відмовлялися від будь-якої їхньої послуги. Саме в такому контексті Іван розповідає про зустріч Ісуса із жінкою біля криниці та з жителями самарійського міста Сихар.