Історія рятувальника Костянтина Шаповалова, який у 2022 році потрапив в російський полон

“Я їхав до своєї родини, щоб евакуювати з небезпечної території, але потрапив у полон. Єдине, про що я міг думати всі ці дні — це про своїх дівчат, аби вони не постраждали та змогли врятуватись з пекла”, ˗ Костянтин Шаповалов, рятувальник з Миколаївщини

Коли російські війська завдали перших ракетних ударів по Миколаєву Костянтин Шаповалов думав що в селища Первомайське Миколаївського району дружині Ірині та чотирирічній донечці Крістіні буде безпечно. Але він і не уявляв, яку роль в його житті та житті його родини зіграє це рішення.

“Одного дня в будинок, куди переїхали мої найрідніші, прилетів снаряд із касетами. Вони сховались у підвалі та не постраждали. Коли стало зрозуміло, що російські війська не зупиняться, та йдуть колонами на місто, обстрілюють, знищують населені пункти, що на їх шляху, я мчав до родини, аби забрати їх з того пекла. Але натрапив на окупаційний блокпост і мене взяли у полон. Весь час, поки окупанти перевозили з місця до місця, єдине про що я міг думати - про сім'ю. Як вони, чи в безпеці?! То був найстрашніший період в моєму житті. Нескінченні шість днів життя з 15 по 21 березня 2022 року”, ˗ згадує Костянтин.

Доба у холодній посадці із зав'язаними очима, потім дорога в невідомість. “Про те, що ми знаходимось у Каховці, я зрозумів тільки по напису на спинці стільця навпроти мене. Всім полоненим зав'язували очі та виводили донизу головою, щоб нічого не бачили. Не говорили, що буде далі. Лише раз я зміг спитати у російського військового що означає їх Z. Він відповів, що то ми “за мир”, ˗ розповідає Костянтин.

Через шість діб полону росіяни передали рятувальника волонтерам Червоного Хреста, які відвезли його до колег Херсонщини. Але поїхати додому відразу не вдалось. Виїхати з окупованого Херсона Шаповалов зміг лише за місяць.

Зараз спогади вже не такі болючі, хоча й досі несуть емоційний слід. Зі своєю родиною чоловік побачився аж за рік. Тільки но вдалось вийти на зв'язок, Костянтин дізнався що Ірина та Крістіна виїхали до Одеси, а потім за кордон де були в безпеці.

Повернувшись до Миколаєва сержант служби цивільного захисту не зволікав, і вже на четвертий день вийшов на роботу. Але й тут випробування не закінчились.

“Виїхавши на один із “прильотів” до селища Первомайське, яке російські війська продовжили нещадно закидати своїми снарядами, я востаннє побачив свого дідуся, який єдиний з нашої родини залишався проживати там. Пізніше в його будинок влучив снаряд та вбив”, ˗ згадує Шаповалов.

Попри все те, що йому довелось пережити за цей час, він не зламався та не здався. Мотивацію бере від цивільних людей, яким хоче і може допомагати. Костянтин продовжує працювати пожежним-рятувальником в 16 державній пожежно-рятувальній частині, боронить території від вогняного лиха.