Казка до свята Стрітення

За повір’ям, саме 15 лютого зима начебто зустрічається з весною року, саме тому така й назва.
Зі Стрітенням пов'язано чимало різноманітних прислів'їв та прикмет. Люди щиро вірили в те, що яка погода в цей день, такою буде й весна,— якщо тепла, то і березень мав би бути раннім, а коли мороз — зима ще довго протримається.
Народний прогностик фіксував всі зміни в погоді. Скажімо, якщо на Стрітення випадала відлига, то весна мала б бути ранньою і теплою, падав сніг — дощовою і тривалою, хурделило — пізньою та холодною, а коли хмарний, без сонця — ще дошкулятимуть суворі морози.
Також селяни стежили за розміром бурульок: якщо короткі — снігу випаде небагато, а коли довгі, то треба сподіватися на заметілі.

Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі,
Гульк – уже й струмок тече,
Лютий враз як зарегоче, –
Знов морозом припече.
По землі вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть втіка від нас.