• Дончук Зосим Іванович (псевдонім Кость Бог...
Твори Зосима Дончука на моєму каналі.
Читає Лілія Мироненко.
Прочитала цей роман, що охоплює події поч.20-го ст., десь з півроку тому, та все відкладала його демонстрацію. Причин кілька, і одна з них така, що з приводу цього твору відбувся гучний скандал. Я могла б не писати про цю неприємну історію, і ви б спокійно слухали гарний роман, та все ж, правди ради, передам історію цього скандалу.
Письменниця Галина Журба, легенду "Безодня" А.Нивинського, її чоловіка, ви недавно слухали на моєму каналі, "звинуватила Зосима Дончука у плагіаті сюжету її твору «Тодор Сокір» (частини якого вона друкувала раніше в журналі «Київ»).
Згідно з літературознавчими розвідками, З. Дончук частково визнав, що при написанні «Першої любові» використовував деякі мотиви, які вважав цікавими. Через цей конфлікт Дончук залишив літературне об'єднання «Слово». Г.Журба після сварки, а особливо після несподіваної смерті Дончука, говорила, що захоплюється розповідницьким даром Дончука". Сподіваюся, що ця історія не вплине на ваше сприйняття цієї повісті.
І дещо з біографії автора.
"Батьківщиною письменника була Уманщина, де він народився в заможній селянській сімʼї17 (30) квітня 1903 року. Освіту майбутній письменник здобув спочатку в Уманській гімназії, а потім доля закинула його аж у Москву, де він 1929 року закінчив військове училище. Проте карʼєра військового не склалася. В ювілейній збірці до 70-річчя письменника автор передмови Анатоль
Галан згадує про донос, написаний якимось “сільським прокомуністичним холуєм”, щодо походження Дончука із заможної родини, що призвело до арешту. Загалом майбутній письменник пережив три арешти і тричі дивом
урятувався від розстрілу. Відтак він був
змушений змінити фах і до війни працював економістом у Вінниці".
Тільки Друга світова війна дала змогу Дончуку переїхати в Америку.
"Любов! П'ять літер! П'ять малісіньких чарівних літер, що гаптують світлий килим, на якому квітне краса і щастя. П'ять літер, як п'ять животворчих крапель води, як п'ять вічно свіжих троянд, що прикрашують життя, п'ять святих значків, що поєднують людей в будові великого храму- життя.
Любов - це чари, це хміль, це шляхетний еліксир життя, що лікує від усіх недуг, це міцне вино від часів Адама і Єви, що солодким нектаром кипить на серці й поєднує асливих. Це вічний вогонь до народження, шлях до чудесного життя. Бо любов не знає старости й смерти, бо любов - це Бог!
Л-ю-б-о-в! Скільки радості щастя приносить вона обранцям, скільки болісного горя та гіркого смутку завдає нещасним, зітхань та чорної туги перетоплює в горні людської душі.
Різна любов буває на світі. Любов материнська, що, мов сонячне проміння, зогріває ласкою дитину, любов братня, - спокійна й вірна, любов товариська, тиха й незрадлива, і любов Божа, всепрощенна і всеобіймаючи людська. Та найбільше буремна, палка, з жаром серця, вогнем душі, гаряча й полум'яна любов, від якої згорають і розум, і норми поведінки, яка не знає меж етики, нехтує моральними приписами й людськими законами, існує лише між непов'язаними родинним корінням дівчиною та юнаком.
Так було і так вічно буде!" (із твору).
Информация по комментариям в разработке