Слова.
Автор: Ми розповімо вам історію про одного хлопчика Еріка. На бідну вулицю, де жив хлопчик, прийшло Різдво, але воно не відчувалося ні на цій вулиці, ні у малесенькому бідному будиночку, де жив Ерік. Його мама померла, коли йому був лише один рік, і з того часу він весь час проводив з татом.
Тато Еріка був шевцем, ремонтував та шив взуття. Він заробляв небагато, але мав можливість весь час проводити із сином, оскільки працював вдома. Цього року зима настала особливо сувора, на вулиці лютував мороз. Падав великий сніг, а в кімнаті біля маленької пічки Ерік слухав, як тато розповідає йому про перше Різдво, про Марію і Йосипа, як вони шукали місце, де міг би народитися Ісус.
Тато: І як ніхто не хотів його прийняти, і прийшлося Ісусу народитися в бідному сараї.
Ерік: Татко, якби Він прийшов до нас, то ми з радістю Його прийняли, правда?
Тато: Правда, синку.
Ерік: Ми ні за що його б не відпустили і віддали б свою постіль, а самі полягали б на підлозі. Правда, татко?
Тато: Звичайно, синку.
Ерік: Я віддав би маленькому Ісусу свою кашу з молоком і свої чобітки. О, як би Христос прийшов до нас!
Тато: Хто знає, можливо, Він і прийде. В Його слові сказано, що Він прийде до того, хто чиниться Йому.
Автор: Коли прийшла ніч і Ерік заснув, у вісні він почув голос, який тихенько його покликав.
Голос Ісуса: Ерік, Ерік, я прийду до тебе. Ти ж бажав Мене прийняти. Я завжди приходжу до таких людей. Не забудь відчинити двері і впустити мене.
Автор: На другий день з самого ранку Ерік сів біля вікна і чекав Ісуса.
Ерік: Сьогодні до мене прийде Христос. Не можу дочекатися.
Автор: Раптом він побачив бідного хлопчика, який був одягнений у лахміття, а чобітки зовсім диряві. Під вікном хлопчик зупинився, і Ерік побачив, як він тримтить усім тілом від холоду.
Ерік: Татко, подивися, як хлопчик тримтить від холоду. Ох, бідолаха, отакий мороз та сніг, він може навіть замерзнути. Татко, а може я його покличу до нас?
Тато: Звичайно, поклич. А я покладу дров до пічки, щоб було тепліше.
Ерік: Чому ти ходиш містом у такий мороз і сніг? Де твій дім?
Хлопчик: Нема.
Ерік: А де твій тато, який би дав тобі їсти та пошив тобі нові чобітки?
Хлопчик: Немає. Я їв у бабусі, але вона померла і тепер я йду до тітки.
Ерік: Хіба ти дійдеш у своїх розірваних чобітках? Тобі треба йти ще 20 кілометрів.
Хлопчик: А що ж мені робити у цьому місті? Тут мені ніхто не допоможе.
Автор: Тут Ерік звернувся до тата та щось схвильовано прошепотів.
Ерік: Татко, а можна я віддам свої чобітки?
Тато: Звичайно, віддай. Я тобі пошию інші. Тільки треба почекати, поки я зароблю на новий шматок шкіри.
Автор: Ерік схопив чобітки та згадав, що він збирався віддати їх Христу. Він завагався.
Ерік (думає): А що якщо Ісус образиться? Хлопчик такий бідний, а Христос такий добрий. Не так то Він і розсердиться, якщо я віддам свої чобітки.
Автор: Потім Ерік з батьком нагодували хлопчика і дали хліба на дорогу. Хлопчик подякував і пішов. А Ерік знову сів біля вікна. Почало темніти, а Ісус все не йшов. Тут Ерік побачив знайомого дідуся з сусідньої вулиці і замахав йому рукою, попросив зайти до них. Дідусь був дуже старенький і одинокий. Він любив заходити до Еріка з батьком, бо вони були добрими людьми. З ними дідусь не почувався самотньо. Вони попили чай, поговорили про життя.
Дідусь: Тепер я можу йти додому. Дякую вам за підтримку і добрі слова. Аж на душі полегшало, коли поспілкувався з вами. Нехай Бог благословить вас, добрі люди. Щасливого вам Різдва!
Автор: На вулиці вже геть стемніло, та Ерік ще не відходив від вікна.
Ерік (думає): Христос чомусь не йшов. Він прийде, Він обіцяв. А тепер я не зможу Його побачити в темряві.
Автор: Тут до дверей підходить жінка з дитиною на руках.
Жінка: Будь ласка, прийміть мене до себе на ніч. Я боюся, що застужу дитину. Я не змогла дійти до дому. Зранку я піду.
Ерік: (таткові) Татко, ми одну ніч і на підлозі поспимо. (Звертається до жінкі) Заходь все ж таки Різдво. Ми пускаємо тебе до своєї домівки.
Автор: Тато із сином застелили собі постіль на підлозі, а жінку і сплячу дитину обережно поклали на ліжко. Ерік засмутився. Він сів біля вікна, поклав голову на підвіконня і заснув.
Увісні він почув той самий знайомий голос.
Голос Ісуса: Добрий хлопчику, Я приходив до тебе сьогодні тричі. І тричі ти зі своїм татом приймав Мене. Перший раз тоді, коли ти віддав свої чобітки бідному хлопчику. Вдруге, коли ти прийняв старенького самотнього дідуся. А втретє, зараз, коли Я в тебе, в особі цієї змученої жінки з дитиною. І ти ні разу не відмовив Мені. Запам'ятай, щораз, коли ти допомагаєш бідному, хворому чи нещасному, ти допомагаєш Мені, тому що Я люблю їх більше, ніж Себе.
Автор: Ерік прокинувся. Мир і радість наповнювали його серце. Тепер він знав, що різдвяна зустріч відбулася не лише в домівці, а й у серці. А різдвяна зустріч з Ісусом залишила слід у його серці на все життя.
Ерік в зал: Дорогий друже, і в твоє серце хоче завітати Христос. Прислухайся до Його стуку, відчини двері свого серця, і тоді до тебе завітає справжнє Різдво.
Информация по комментариям в разработке