Скачать или смотреть Цукроварів - місто-привид в центрі України

Наш телеграм-канал : https://t.me/promyslovaukrayna
Наш інстаграм :   / donbusinesss  
Телеграм-канал Останній Капіталіст : https://t.me/OstanniyCapitalist

«Цукровий Чорнобиль», або «Чорнобиль без радіації» - так називають одне найвідоміших міст-привидів України в Кіровоградській області. Сьогодні ми розповімо вам про гіганта цукрової переробки Радянської України від якого залишилися лише спогади очевидців та мертвий погляд пустих вікон.
Відразу ж хочу пояснити, що місто при́вид — це термін, яким позначають закинуті населенні пункти. Цукроварів не є містом і навіть не був селищем міського типу. Це робітниче селище, в якому жили́ працівники цукрового заводу та їх сім’ї. Всього десять п’ятиповерхових будинків та деякі об’єкти інфраструктури. І все це є всього лиш однією вулицею села Липняжка.
Липняжка — досить велике село. Згідно з останнім переписом у ньому проживає 3700 (три тисячі сімсот) осіб, хоча постійно проживає близько трьох тисяч чоловік. Село має власну школу, дитячий садок, клуб, парк та багато магазинів. Працюють чималі агропідприємства.
Саме село засновано в 1595 (тисяча п’ятсот дев’яноста п’ятому) році, поряд з ним стоїть чумацький хрест. Це означає, що цими краями колись ходили чумаки за сіллю. Через село проходило військо Богдана Хмельницького після битви під Жовтими водами. Тут зупинялись загони чорних запорожців армії УНР та Нестор Махно із своїми загонами.
Приблизно в 10 (десятьох) кілометрах від Цукроварова знаходиться місто Смо́ліне, в якому працює уранова шахта. У 2000-х (двохтисячних) в Україні планували побудувати підприємство для виробництва палива атомних електростанцій. Під таку мету розглядали 4 майданчика, з яких – 3 поблизу Жовтих вод і один — поряд із Смоліне. І саме цей майданчик визнали найкращім, але підприємство так і не збудували. Село Липняжка знаходиться в декількох кілометрах від селища Добровели́чківка — колишнього райцентру. У цьому селищі проживає приблизно 5500 (п’яти тисяч п’ятиста) чоловік. Вважається, що селище заснував коваль Величко, який поселився на річці Добрій, що й дало назву селищу.
У місцевій жіночій семінарії навчалася Галина Кузьменко — відома українська вчителька та дружина Нестора Махно. Восени 1911 (тисяча дев’ятсот одинадцятого) року вступила до Добровеличківської жіночої семінарії і закінчила її у 1916 (тисяча дев’ятсот шістнадцятому) році із золотою медаллю.
Також Добровеличівка відома як географічний центр України. Гранітний знак, який про це свідчить, встановлено на виїзді із селища у напрямку села Липняжка, тобто від Цукроварова до центру України декілька кілометрів. Хоча ті, хто добре вчив географію в школі мабуть пам'ятають, що у 2005 (дві тисячі п’ятому) році пройшли перерозрахунки і центр України змістили на 70 км на північ біля села Мар'янівка Черкаської області.
У 1970-х роках Кіровоградську область вирішили вивести у лідери з виробництва цукру. Великий цукровий завод було вирішено побудувати в Добровеличківському районі. Саме тому в багатьох документах він називається саме Добровеличківський цукровий завод, також можна зустріти назву Кіровоградський цукровий завод № 11. Хай ці назви не збивають вас з пантелику, завод будували саме на околиці села Липняжка, хоча це було далеко не найкраще місце для його розташування. По-перше тут не було достатньої кількості сировини (цукрового буряку), через це завод не зможе запрацювати на повну потужність. Поряд з селом не було залізничної лінії. Довелося будувати відгалуження довжиною майже 30 (тридцяти) км до майданчику заводу.
У цій місцевості не було газопроводу, тому при заводі збудували ТЕЦ, яка працювала на мазуті.