Когда-то давно данное видео снималось с моим лучшим другом Хлебушком для наших друзей , когда мы ещё были молоды и движевали большой компанией , основной посыл был познакомить с электровозом
Данный ВЛ11М-448 имеет свою уникальную и интересную историю , изначально электровоз был направлен в депо Свердловск, но по какой-то неизвестной причине задержался в Лозовой, где и был зачислен на баланс депо.
Построен 10.1993 в Тбилиси
Электровоз имеет отличия от ранних ВЛ11М
Прошу прощения шо сказал расея, дело было 5 лет назад , тогда ещё не знал шо это будет срассия или помойка на болотах
Електрово́з ВЛ11 — радянський вантажний магістральний електровоз постійного струму, призначений для експлуатації на електрифікованих ділянках магістральних залізниць номінальною напругою 3000В постійного струму, шириною колії 1520 мм.
Цей електровоз вперше був випущений у 1975 році Тбіліським електровозобудівним заводом. Серійний випуск електровозів ВЛ11 розпочато у 1978 році. Завод випускав електровоз у двосекційному вигляді, проте він може бути сформований для роботи трьома секціями або по системі багатьох одиниць.
Для рухомого електричного контакту між контактною мережею та колами на електровозі встановлений струмоприймач типу пантограф (П5). Для роз'єднання силового кола та захисту його від струму короткого замикання (уставка: 2500 Ампер) на електровозі встановлений швидкодіючий вимикач марки БВП-5-02.
Також для захисту тягових двигунів застосовані диференційні реле (для тягових двигунів струм небалансу — 100А, для допоміжних машин — 8,5 А), які розривають свій контакт в колі утримувальної котушки швидкодіючого вимикача.
Як тягові двигуни застосовані чотири на одну секцію тягові двигуни марки ТЛ-2К потужністю 670 кВт. Допоміжні машини (мотор-компресор, мотор-вентилятор, двигун перетворювача) працюють безпосередньо від контактної мережі, тому номінальна напруга живлення цих апаратів становить 3000 В. Перехід з моторного на гальмівний режим і назад виконує гальмівний перемикач марки ТК-042. Обмотки збудження тягових двигунів під час електричного гальмування живить перетворювач марки НБ-436В.
Електрична схема дає змогу працювати електровозу на таких режимах:
С — усі тягові двигуни усіх секцій з'єднані послідовно, при цьому при трисекційному формуванні пусковий опір третьої секції не вводиться.
СП — у кожній секції тягові двигуни з'єднані послідовно, і кожна секція окремо підключає їх до контактної мережі.
П — тягові двигуни з'єднані у дві групи, по два двигуна послідовно, а групи паралельно до контактної мережі.
Схемою передбачено послаблення поля тягових двигунів (75%, 55%, 43%, 36%). Електровоз здатен працювати при напрузі в контактній мережі від 2200 і до 4000 Вольт).
Джерелами живлення низьковольтних кіл є акумуляторна батарея типу 40КН-125 та генератор керування НБ-110 (або ДК-405). Регулювання напруги генератора виконується безконтактним регулятором напруги БРН. Акумуляторні батареї кожних секцій об'єднані між собою. Тому для відсутності зрівняльних струмів між генераторами застосований блок вирівнювання напруги генераторів БВНГ між собою.
В начале 1970-х годов по заказу МПС совка велись работы по созданию нового грузового электровоза на базе ВЛ10, но большей мощности. Первоначально делались попытки приспособить двухсекционный ВЛ10 под работу тремя секциями, а также были построены два опытных, также двухсекционных, электровоза ВЛ12 с новыми ТЭД. Однако в результате на Тбилисском электровозостроительном заводе (ТЭВЗ) был создан новый электровоз ВЛ11, секции которого могли работать по системе многих единиц
Электровоз ВЛ11-001 был построен в 1987 году и поступил для испытаний на Сурамский перевал Закавказской железной дороги.
Всего, с 1987 по 2015 годы построено 1346 электровозов серий:
ВЛ11 — 574 шт
ВЛ118 — 259 шт. вместе с ВЛ11У8, отличаются изменёнными электрическими схемами (убрано глубокое ослабление поля на первой позиции, для компенсации увеличено сопротивление реостата), не могут работать совместно с серией ВЛ11
ВЛ11У8 — сцепной вес увеличен со 184 т до 200 т за счёт балласта
ВЛ11М — 467 шт., модернизированные — безразрывные переходы между всеми тремя соединениями, выпускались с 1986 по 2006 годы[3]
ВЛ11М/5 — кузов по габаритам как на ВЛ11М, передняя маска от электровоза ВЛ15, убрана СМЕ. Выпускался в 2007 — 2008 годах, с появлением электровоза ВЛ11М6 выпуск прекратился. Выпущено 13 шт., эксплуатируется в Азербайджане и в Украине
Информация по комментариям в разработке