«Війна» (Тимофій Русавук)-Тарас Приступа

А ти на небо зовсім рано полетів,В обійми Бога, що прийняв тебе до себе.Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів,Залишив біль і смуток, що без тебе…
Кричала мама: «Повернись, не покидай!»До твого серця щільно притуляла вухо,Все повторяла: «Сину, не вмирай…»Замовк весь світ, довкола стало глухо.
Її слова врізалися в серця,І люди умивалися сльозами.Не поведе тебе вже до вінця,Спинився рід, й скінчилось все для мами…
Лиш день і ніч, і зболена душа,І чорна хустка, що закрила сонце й небо.Тобі написано посмертного вірша,Але тобі вже там цього всього не треба.
Тепер ти ангел і до неї прилітай,Обнявши крилами нечутно, ледь торкнувшись,Ти маму в ніч холодну зігрівай,Щоби відчула, що ти поряд, посміхнувшись.
Бо в сиротини тут опори більш нема,Ти був єдиною надією на старість.Для тебе все старалась, та дарма,Нема онуків, хто відчує жалість…
Від вітру й сніговиці захищай,Щоб не промокла під дощем холодним.Сховай від граду той мізерний урожай,Щоб цілий рік не був її голодним.
Від спеки в літню днину прикривай,Щоб не нагрілась голова на сонці,І сльози теплим вітром витирай,Щоб хусточка просохла у долоньці…🕯️🙏🇺🇦