Понад Хустом ворон кряче

Події, оспівані в цій пісні, мали місце в травні 1939 року, коли збройне формування Карпатської України - самооборона "Карпатська Січ" вела відчайдушні, але безнадійні бої проти регулярних угорських військ і польських диверсантів.
Карпатська Україна починалася 8 жовтня 1938 року як автономне утворення в складі Чехо-Словаччини. В лютому 1939 року були проведені вибори до органу самоуправління автономії (Сойму), після чого вже через місяць, 15 березня 1939 року, Сойм проголосив повну державну самостійність Карпатської України і прийняв її конституцію.
Голова уряду Карпатської України, Августин Волошин звернувся по протекторат до гітлерівської Німеччини, однак Гітлер санкціонував окупацію новопроголошеної держави угорськими військами.
Фактично війна проти Угорщини Карпатська Україна вела з дня проголошення незалежності. "Карпатська Січ", до створення якої була причетна ОУН, протягом майже двох з половиною місяців вела бої - спочатку проти чехословацьких військ, які хотіли роззброїти, а потім проти угорських підрозділів. Однак уже 16 березня була захоплена столиця Карпатської України - Хуст, А вже через два дні майже вся територія новопосталого українського державного утворення опинилася в руках угорців. Полонених бійців "Карпатської Січі" угорці передали польській прикордонній службі і невдовзі вони були розстріляні. Кількість страчених точно не встановлена - за різними підрахунками, їх було від 500 до 600, Якась частина "Карпатської Січі" продовжувала спротив у гірських районах до кінця травня 1939 року.
Автор пісні не встановлений. Існує кілька варіантів тексту пісні - щонайменше три, при одній і тій же самій мелодії. Що цікаво - пісня ця виконувалася навіть у радянські часи, хоча й не надто широко - занадто міцною була пам'ять закарпатців про ті події. Щоправда, без куплету «Не плач, мамко, син не встане, Україна ще постане» - бо за це можна було нажити неприємності від "компетентних органів".

Ци чули с-те, милі браття, | (2)
Як боролось Закарпаття? | (2)

Сорок тисяч воювало,
Кров невинну проливало

За зелену Верховину,
За Карпатську Україну

Тече річка, тече сміло,
Несе вона біле тіло.

Несе вона дітям тата,
Жінці - мужа, сестрі - брата.

Діти, - "Тату!" - злементіли,
Та й до річки полетіли.

Понад Хустом ворон кряче,
А в хатині мати плаче

Не плач, мамко, та й не тужи,
Син ранений, та й не дуже

Голівонька на четверо,
А серденько на шестеро

Білі пальці на кавальці,
Білі ручки на обручки

Найми, мамко, столярика,
Найпершого малярика

Най ми хату ізбудують,
Та й на чорно помалюють

Ой без дверей, без віконець,
Бо моєму життю конець

Не плач, мамко, син не встане,
Україна ще постане