#отаман #григорєв #визвольнізмагання #moyaprosvita #унр #таврія #тютюнник #південь
"Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років".
Михайло Дорошенко, 1973 рік. Філадельфія, США
Розділ 2. Отаман Григор'їв 1918 - 19 рік.
Григор"їв уродженець міста Олександрії на Херсон -
щині. Правдиве прізвище його: Серветнік Никіфор. В часи першої світової війни був мобілізований, перебував довший час на фронті в царській російській армії, де й дослужився до ранги штабскапітана. Був невеликого росту, зігнутий, мав обличчя трохи подзьобане віспою, але був енергійний та рухливий: з револьвера стріляв швидко і мітко. За політичним переконанням чи ідеологічно наближався до Махна : себто до анархізму, або як пізніше виявилось до безвідповідальної отаманії з хворобливою манією провідника.
Листопад 1918 рік. Григор'їв із групою своїх однодумців з'являється несподівано у великому селі Цибулеві, яке досить вороже ставилось до гетьманської влади. Тут він з допомогою місцевих, як тоді казали, "большовиків" організовує повстання проти гетьмана Павла Скоропадського. Нарід, не лише молодь, а й старші, колишні вояки ,
охоче вступали до його загону, бо боялися, шоб і в майбу тньому не довелося підставляти їм своїх плечей та спини
під нагайки гетьманського війська, як це вже було вліті
за ту панську землю, що її поділив Неводничий Федір з гаслом большевиків: "Земля селянам без викупу” , на яку
так довго чекали селяни, але за гетьмана її мусіли повернути та ще й віддати половину врожаю, а непокірним до велось зазнати нагайок і шомполів / щ о й підірвало престижі владу Гетьмана /.
Большевизм зростав і здобував довір"я. З села Ц ибулева Григорїв із своїм адьютантом Ю.Тютюником вивели до трьох сотень добре озброєних та дистиплінованих хлопцівв ояків. З цією групою він пішов через с села Веселий Кут, Плоське, Лмитрівку, Деківку, Косівку. Хлопців збільшувалось. Доки він дійшов до Олександрії,то вйого загоні вже було понад п"яти тисяч "війська",та ще йдобре озброєного.
Одної ночі на початку грудня розпочав наступ на місто Олександрію. Місцевість він знав добре. Гетьманськ і частини, що були в місті, великого спротиву не чинили. То були служаки не за ідею, а за гроші, за які й кресали нагайками селян. Відійшли вони на Байдаківку, а потім через Катернослав на Дін. До години дванадцятої наступно -
го дня місто Олександрія було опановане Григор"ївим.
В Олександрії Григор"їв призначив коменданта, уком
плектував свій штаб, перевів організацію свого війська .
На станціях Користавка - Олександрія зібрав паротяги й
вагони і укомплектувавши ешелони розмістив вних частини свого війська. З пульманівських вагонів поробив панцерники, які почали курсувати : Олександрія - П”ятихатки - Крюків та
Знаменка.
Ще геть ман Павло Скоропадський гетьманував , як
під ним вже горіла земля, всю Херсонщину охопив повстанчий рух Григор"їва. Народ, переважно бідняки,солдати і
хлопці, перші зі зброєю принесеною з фронтів а -хлопці.й
чоловіки роздобувши з пограбованих магазинів, сипнули
до Григор"їва з метою, вибороти українську державність.
Рух Григор"їва ріс, поширювався, міцнів. Большевикипобачивши що росте сила повели агітацію що й вони підтримують цей рух. Отаманчики вийшли з лісів. Коцур осів на станції Цибулівці, зосередив своє тут військо і зробив собі бронепоїзд. Місцеві большевики раптом попідіймали голови. Той рух охопив майже половину правобережної України. До Григор"їва вояки прибували й далі і він формував
нові частини. По станціях збирав вагони, робив ешелони
і розміщав у них своє військо. За не цілий місяць у нього
була вжечимала армія.
Грудень 14, 1918 рік. Директорія У.Н.Р. вступає в Київ. Гетьман зрікся влади. Владу перебрала Директорія У.Н .Р . на чолі з головним отаманом Симоном Петлюрою. Українські війська, що були при гетьм ані, визнали уряд УHP. Не підпорядкувались Директорії УНР лише полк. Болбочан та Григор"їв, що був збоку і сам не знав чого він хотів,
вже почав був виступати проти Директорії. Може й сам
мріяв стати головним отаманом, захопившись своїми успіхами. Україна опинилась у вогні йбурі. Московський ко мунізм зі свого боку повінню сунувся на Вкраїну по хліб
та інші харчі, бо Московщина почала вже голодувати.Червоний військовий комісар Лейба Бронштейн-Троцький організував червону Гвардію до якої влилися: матроси, лотиші, китайці та інші різуни, що милувалися чужою кров'ю. Це червоне військо з поспіхом сунулось на Україну.
"Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років".
Михайло Дорошенко, 1973 рік. Філадельфія, США
#отаманія #повстанськийрух #російськоукраїнськавійна #скоропадський #історіяукраїни #скоропадський #махно #діаспора #філадельфія #diaspora #михайло_дорошенко #стежками_холодноярськими #кропивницький #цибулів #миколаїв #олександрія #козаки
Информация по комментариям в разработке