Жадан і ДахаБраха: Птах

Музична подія року!
ЖАДАН і ДАХАБРАХА "Птах"
[спеціально для проєкту Ковчег "Україна"]
Ця пісня має стати піснею №1 в Україні. Її текст має знати кожен українець напам'ять, як Шевченковий заповіт! Адже це реконструйований український міф, нова візія того, хто ми і куди пливемо.
Найзнаковіший поет сучасності Сергій Жадан розповів легенду про Ноя на український лад, а найкрутіший український музичний гурт dakhabrakha написали до цього вірша музику – і в результаті вийшов новий альтернативний гімн України.

Ми переконані, що дух первинний, а матерія вторинна, що свідомість визначає буття, а світ "платонівських" ідей народжує світ форм – і як Шевченко створив колись Україну своїми віршами, так зараз Жадан кожним своїм словом, як шаманським заклинанням, чеканить її нове майбутнє.

Вслухайтесь у наше майбутнє!

Летить птах над чорною водою.
Кружляє птах над нашою бідою.
Над нашою свободою.
Голос чоловічий чує за собою:

Душе пташина, пташина тіне,
Земля єдина і небо єдине.
Небо над нами лише відчиняється,
для нас із тобою все лише починається.

Нам іти за важкою бороною.
Нам змагатися з нічною звіриною.
Нам на світанні слухати криниці.
Нам доростати до липневої пшениці.

Пташе, пташе, вертайся додому.
Нам обживати цю землю невідому.
Нам любити ці родючі долини.
Нам прокидатися пізньої години.

Будеш, пташе, співати над полем.
Ми все ще віднайдемо і все ще відмолим.
Ми все ще повернемо з того, що втратили.
Головне, щоб птахи залишались крилатими.

Лети, пташе, над нічними берегами.
Кричи, пташе, над гарячими снігами.
Лишай усе, що потрібно лишити.
Це наша земля, ми тут будемо жити.

Птах повертається з гілкою вишні.
Горять сузір’я – високі, всевишні.
Землі торкається тінню пташиною.
Назви цю землю потім Україною.

Наш корабель – важкий, ніби книга.
Риба плавниками рухає стиха.
Півчі вгорі розгортають вітрила.
Це наша богородиця з нами говорила.

Давній корабель навантажений скарбами.
Впливає у поле з золотими снопами.
Здіймається рікою, великою, тривкою,
такою тихою, глибокою такою.

Повільний корабель вантажений піснями
темряву випалює сигнальними вогнями,
Пливе до нестями, пливе до знемоги.
Шукає землю любові і тривоги.

Це наша земля, означена мовою,
травою червневою, стежкою зимовою,
теплою колядкою, подібною до квітки.
Ми знаємо, хто ми і знаємо – звідки.

ідея і креативний продюсер – Ярина Винницька
Ковчег "Україна"
Український культурний фонд