У тій мелодійній дійсності, де кожен куточок розквітав від співу, існувало містечко, сховане в обіймах забуття. Його мешканці володіли унікальним мистецтвом спілкування — слова у їхніх вустах перетворювались на пісні, а мелодії переплітались з щоденними розмовами. Той віртуозний хоровий спів, однак, був перерваний появою жінки з таємничим минулим — хатньої робітниці, яка, полонена відчуженням і страхом, не розуміла чарівних слів.
Вона, відьма насправді, витала у власному світі, де звуки не мали значення. Її спроби викликати медиків і чаклунів залишалися безрезультатними, їхні зусилля нагадували втрачений ритм незрозумілого симфонічного твору. Відьма жила з постійною переконаністю, що пісні, які ховалися від її сприйняття, завдають їй шкоди. Невидима загроза, за її думкою, була в кожному фантомному звуці, що обплітав її свідомість.
У цій парадоксальній реальності, де спів став найбільшим злом, вона вирішила вбити мелодію. Закони, що забороняли спів, стали деспотичними, а спроби людей зібратися разом, щоб знову віддатися магії пісень, каралися безжально. Поліцейські рубали розпачливі зусилля співу кийками, ніби табу було формою захисту від іншої реальності — світу, де сміх і радість оберталися в ноти.
Три роки пройшли в цій пекельній тиші, поки на горизонті з'явився Парасоцький, втрачений у часі привид, чиї вуста знову заговорили словами пісень. Він, невідомо звідки, приніс з собою старовинну букету забутих мелодій, які ніби виходили з самої сутності містечка. Чи стане він ключем до розблокування закритих сердець, чи наведуть пісні на нього лихо?
Цей парадокс, цей сюжет про підпорядкування слова звуку, став свідченням боротьби дійсності і заборони, мелодії та безмовності — двох полюсів, що з'єднують спротив і надію. У цій боротьбі, таємничий Парасоцький — можливо, посланець, а можливо, й загублений спів — стане справжнім сюжетним поворотом, котрий відновить справжню природу цього містечка. Тільки уявіть!
Информация по комментариям в разработке