• Микола Хвильовий (1893-1933).
Твори М.Хвильового на моєму каналі.
Читає Лілія Мироненко.
Сьогодні - незакінчена повість М.Хвильового "Вальдшнепи", кінець якої знищив сам автор, до творчості котрого критично ставились його колеги, бо вважали, що Хвильовий шкідливий через своє вільне, чи невільне виправдування жовтневої революції.
За ініціативи Хвильового у Харкові у 1926р. було створено літературне об'єднання ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). Вони мріяли творити нову укр.літературу, схожу на європейську, вчили мови, особливо популярною була французька (героїня Аглая захоплюється фр.літератур., в розмові часто використовує франц.мову), тому й з Тарасами Шевченками нічого спільного не має, "дурачки думають, що коли б не було Шевченка, то не було б і України, а я от гадаю, що на чорта вона й здалася така, якою ми її бачимо аж досі" (говорить Хвильовий устами Карамазова). На мій погляд гасло "Геть від Москви" означає геть від рос.впливу у творчості, бо Хвильовий мріяв творити своє власне натуральне середовище в Україні, так як філософія життя і теорія укр. інтелігенції була наслідуванням чужих зразків, а не виростала з природного українського, хоча Шевченко і є тим природним укр-ким, а Хвильовий-Фітільов цього так і не зрозумів.
У Достоєвського є роман "Брати Карамазови", то брат Дмитро приймає кару не за те, що скоїв злочин, а за те, що хотів його скоїти. Аглая - дуже популярне і широко розповсюджене в той час ім'я в Москві зокрема. "Вона виступає в романі «Вальдшнепи», як «нова людина нашого часу». Революція 1917 року лишила по собі лише спогад, що тане і розпливається, як димок, і Аглая радить Карамазову не перейматися цим і «переконатися нарешті, що нічого вічного нема і що все в свій час мусить зникнути в безвість, як і цей прекрасний димок... Отже, не ловіть руками того димку, що тікає від нас і що його не можна зловити. Треба розкладати нове багаття, бо тільки біля нього можна погрітись» ...
Хвильовий стверджує, що його нація трохи мамулувата, що його дегенеративні землякі мають рабську психіку, що Україна - це раковина з калом, куди потрапила революція, вбивство во ім'я соціальних ідеалів не вважав за злочин, що кіл вибивають колом, а закобзарену психіку можна виховати тільки загаєватизованим капіталом".
Чи змінив свою думку Хвильовий - ми ніколи не дізнаємося, бо в ті часи говорити правду було смертельно, знаємо тільки, що прагнув змін, бо ті зміни, які принесла революція Хвильового не влаштовували.
Слухаючи твори авторів поч.20 ст. ми складаємо пазли тогочасного життя, і я прийшла до висновку, що ми повторюємо сьогодні всі помилки, які зробили люди часу большевизму, навіть лозунги ті самі, риторика та сама і події майже такі самі. Ми повернулися назад.
Информация по комментариям в разработке