Зимове життя на найвищому хуторі Яремчанщини.

В цьому відео ви побачите, як живуть місцеві жителі взимку на хуторі Хижки під горою Маковиця між містом Яремче та селом Микуличин. І доречі, перше поселення в околицях, де жили люди ще в часи Русі, був Микуличин, перша письмова згадка про село ще з 1412-го року. Ходить легенда, що заснував поселення тут ще в княжі давньоруські часи воєвода Микула, який побудував перший замок або ж сторожову заставу на горі Ділок, де зараз теж є гірський присілок, про який ми знімали документальний фільм минулого року… Жив Микула в часи Данила Романовича, чкого всі більше знають, як Данило Галицький, що було придумано проросійськими істориками, для применшення його значимості, оскільки він був перший офіційно коронавним правителем всія Русі. Кажуть, що форпост у Микуличині був потрібний Данилу не лише для захисту, тут була митниця, де кожен купець, що приходив з Європи до Русі мав платити данину за вʼїзд! І вражає те, що за 700 років збереглася назва гори Ділок, де був замок, а навпроти в Хижках, за легендою жили люди, що працювали на воєводу. З цієї історії постає гіпотеза, що саме Хижки і були першим поселенням в цих околицях, доречі, словʼяни з давніх-давен вибирали для житла пагорби, які дуже гарно освітлюються сонце, так би мовити вибирали для побудови хати сонячну сторону або ж південну. Так от з околиць Яремча та Микуличина, саме в Хижках сонця найбільше, воно там найшвидше встає, на 3-4 години скоріше, ніж в центрі Яремча та найпізніше сідає. І знизу річка Прут, а Володимир Шухевич описував, що навіть в XIX столітті всі річки Карпат просто кишіли фореллю. І доречі саме присілок Хижки оточений місцями Сили з усіх сторін. На Захід від присілку - Скелі Довбуша, дивний великий моноліт, на Сході - скеля Костіл та на Північному Сході камінь Шугая.

Ну і ще одне підтвердження, що тут жили перші люди, це гора під назвою Маковиця, яка з була перейменована поляками, проте колись вона називалась Магура, тобто Мама-гора, як і в Верховині, Ворохті та ще багатьох гірських селах в Україні. Так називали гору годувальниці, де було найбільше їжі, як і тут. На всіх скелях біля Хижок дуже багато гірських ягід, а саме афин та ґоґодзів та чорниць, тобто чорниць, брусниці та ожини.