Урок 2. Ознаки Божественності (5–11 жовтня) | Вчительська зустріч

Біблійні тексти для дослідження
Івана 6:1–15; Ісаї 53:4–7; 1 Кор. 5:7; Івана 6:26–36; Івана 9; 1 Кор. 1:26–29; Івана 11.

Пам’ятний вірш

«Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік. Чи віриш ти в це?» (Івана 11:25, 26).
Біблія чітко свідчить, що Ісус Христос – Предвічний Син, єдиний з Отцем, непохідний та нестворений. Ісус – Творець усього, що постало (Івана 1:1–3). Отже, Він існував завжди; ніколи не було часу, коли б Він не існував. Хоч Ісус прийшов у цей світ і взяв на Себе нашу людську природу, Він завжди зберігав Свою Божественність і в певні часи говорив та чинив те, що виявляло Його Божественність.

Ця істина була важливою для Івана, тому, розповідаючи про деякі чудеса Ісуса, апостол використав їх, аби вказати на Божественність Христа. Ісус не тільки говорив те, що відкривало Його Божественність, а й підтверджував власні слова ділами, які виявляли цю Божественність.

У даному уроці ми розглянемо три найбільших чуда Хрис­та – ознаки Його Божественності. Вражає те, що в кожному випадку деякі люди не вірили в це чудо або не усвідомлювали його значення. Для одних це був час віддалення від Ісуса, для інших — час поглиблення сліпоти, для декого — час для планування смерті Ісуса. А для багатьох — час повірити, що Ісус є Месія.