Антична література та Середньовіччя як епоха розвитку людства

Антична література - презентація.

Антична література та антична культура — це поняття, які будуть розглянуті у цьому відео.

Зокрема, антична література, антична філософія і література Середньовіччя становлять собою хронологічну послідовність, утотожнюючу література як вид мистецтва.


Мене звати Кравець Олена. У цьому відео я хотіла б поговорити про епоху Античності і про античну літературу, яка в подальшому дуже сильно вплинула на розвиток усієї європейської літератури і, навіть, світової.

Мені хотілося вибудувати матеріал таким чином, щоб була системність у його сприйнятті і розумінні, тому одна тема, наприклад, «Антична література. Загальна характеристика» ділиться на підтеми: «Поняття античної літератури. Література Античності і Середньовіччя», «Література Античності і Відродження» тощо, аж до літератури сучасної епохи.

Далі будуть розглянуті теми, що стосуються безпосередньо розвитку античної літератури і літератури Середньовіччя.
Тема цього відео «Поняття античної літератури. Література Античності і Середньовіччя».

Власне термін «антична» походить (від лат. antiquus — давній, стародавній). Особливість античної літератури полягає у тому, що вона включає два складника: давньогрецьку література і давньоримську, причому так історично склалося, що давньогрецька передувала давньоримській.

Початок розвитку античної літератури пов’язують із появою перших пам’ятників давньогрецької літератури, що відносяться до VIII ст. до н.е., і постаттю Гомера, а кінець цього літературного періоду - із занепадом (Західної) Римської імперії і відповідно римської літератури і відносять до V ст. н.е.

Така живильна сила античної літератури, що стала підґрунтям усієї європейської літератури, полягає у зв’язку з міфом: коріння її уходить у міфологію, вона уся «просочена міфом» (О. Лосєв). У міфології й надалі в античній літературі активним началом виявляється категорія прекрасного. Олімпійські боги і герої є носіями творчої краси, яка стає принципом космічного ладу, і відповідно людського життя. Ідею невідворотності покарання було утілено в ідеї Долі.

Таким чином, антична література виробила поняття про цінність людини (гуманізм), про гармонійний розвиток духовного і фізичного начал у людини (категорія прекрасного, гармонія), поняття про рівновагу між свободою людини і законами соціуму.

Надалі кожна наступна літературна епоха звертається до античної літератури у пошуках власних ідеалів і відповідей на свої питання.
Доба Середньовіччя –( V-XV ст. н.е.)

Перехідний період від Античності до Середньовіччя починається вже з IV ст. і характеризується змінами, які свідчили про своєрідне відмежування від Античності і вироблення власних пріоритетів. Це зміни у релігійній сфері, геополітичній і етнокультурній.
У добу Середньовіччя змінюється «картина світу», починають домінувати поняття теоцентризм і теократія. Християнство поступово виявляється основою середньовічного менталітету, а звідси такі характерні для Середньовіччя риси, як: «двосвіття», ієрархізм, символізм, універсалізм. Циклічна концепція часу античності заміщується лінійною концепцією часу.

Вплив античної культури простежується у домінуванні латинської мови, яка була і офіційною мовою, і мовою писемності у добу Середньовіччя. Згодом на її основі у Зрілому Середньовіччі було створено національні мови Західної Європи.

Античні рукописи, які залишились на території Західної Європи, зберігались у монастирях, оскільки церква зберігала своє право на монополію освіти. Тож вони або критикували античних авторів, або використовували для підтвердження положень християнських вірувань. Пріоритетними античними авторами вважали Вергілія, Овідія та Лукана, з творів яких брали цитати та пристосовували їх до християнського віровчення.
Сюжети і герої античності використовуються середньовічними авторами (Античний цикл романів).

За часів Середньовіччя (VІІІ ст.) Карл Великий засновує Академію, де вивчають античну літературу. У ХІІ ст. було засновано Паризький університет, в якому викладали не тільки богослов’я, а й вивчали латинських авторів – Вергілія, Овідія, Горація, Цицерона, Лукіана й Стація. У ХІ – ХІІ ст. у Провансі (Франція) збереглися тексти давньоримських митців, і трубадури використовували їхню лірику, наприклад, твори Овідія.
Дякую за увагу!